Колірні контрасти за Іттеном (частина 1)
Колірне коло Іттена та колірне конструювання
Однією з найвідоміших книжок про підбір, поєднання та взаємодію кольорів є робота швейцарського експресіоніста, художника, дизайнера, письменника, теоретика та колишнього викладача школи Баухаус Йоганеса Іттена. Вона називається «Мистецтво кольору» і була вперше видана в 1961 році.
У своїй роботі Іттен прагнув віднайти дієві та зрозумілі методи роботи з кольорами.
Він описував методи та принципи створення палітр, в котрих поєднання кольорів є гармонійним (такі палітри ще називаються колірними гармоніями), а процес підбору колірних гармоній називають колірним конструюванням.
Як ключовий інструмент такого конструювання Іттен використовував власне колірне коло.
Його основу складають жовтий, червоний та синій кольори. Їх ще називають первинними кольорами, адже вони є базою для отримання решти кольорів. Шляхом змішування первинних кольорів отримуються зелений, помаранчевий та фіолетовий. Їх ще називають вторинними кольорами. Внаслідок змішування первинних та вторинних кольорів отримуються третинні кольори — пурпурний, синьо-фіолетовий, синьо-зелений, жовто-зелений, жовто-помаранчевий та червоно-помаранчевий.
Про колірні гармонії й методи підбору кольорів за допомогою кола ми розповідаємо в лекції «Ключові поняття кольорознавства».
В цій статті ми хочемо звернути увагу на ще один інструмент роботи з кольором, запропонований Іттеном. А саме — на колірні контрасти.
Що таке колірні контрасти
Контраст є одним з найвагоміших художніх засобів.
В лекції «Креативної Практики», присвяченій засобам гармонізації композиції, ми зазначали, що в загальному випадку, під словом «контраст» розуміють значну відмінність між двома об’єктами. Причому це може бути як відмінність за формою об’єктів чи іншим зовнішнім проявом, так і відмінність, скажімо, за емоцією.
В деяких випадках, схарактеризувати контраст просто. Достатньо сказати, що в ряду квадратних елементів коло є контрастним за формою. І такого опису буде, в цілому, достатньо.
Можна також схарактеризувати силу контрасту. Наприклад, контраст між білим та сірим кольором слабший, ніж контраст між білим та чорним кольором. Контраст, за якого два елементи мають протилежне значення, ще можна називати граничним або полярним контрастом.
Але з кольорами все дещо складніше. Адже кожен колір сам собою — наче цілий всесвіт. Він несе в собі особисті асоціації, культурний та історичний вимір, і на додачу до цього має величезний емоційний вплив на споглядача.
Ну а поєднання кількох та комбінації кольорів формують ще різноманітніші асоціації й надто по-різному сприймаються споглядачем.
Деякі поєднання кольорів діють на нас заворожливо.
Інші кольорові поєднання навпаки, наче подразнюють наше сприйняття.
Саме тому, коли мова заходить про колірні контрасти, узагальнення «контраст за кольором» та характеристики «сильний» чи «слабкий» просто недостатньо.
Сім колірних контрастів за Іттеном
У своїй книзі «Мистецтво кольору» Йоганнес Іттен описав сім різновидів колірних контрастів. Він зазначив, що всі вони є дуже відмінними між собою. Кожен контраст має особливий характер, художню виразність та власний вплив на споглядача.
Кожний контраст Іттен досліджував окремо, описуючи як його візуальні особливості, так і емоційний вплив. Ось ці сім контрастів:
- Контраст колірних співставлень (контраст за кольором)
- Контраст додаткових (комплементарних) кольорів
- Контраст за насиченістю кольору
- Симультанний контраст
- Контраст колірного поширення
- Контраст світлого та темного
- Контраст холодного та теплого
Зауважте, що для зручності сприйняття, в нашому матеріалі опис контрастів має порядок та назву, дещо відмінні від тих, які використані в книзі Іттена.
А тепер, розберімося з цими контрастами дещо докладніше!
Контраст колірних співставлень
Сутність контрасту
Перший контраст, описаний Іттеном, — це контраст за тоном. Його ще називають контраст колірних співставлень. Він виникає, щойно в дизайн-проєкті чи творі мистецтва виникають два хроматичні кольори. Вони відмінні між собою, а відтак, сам собою між ними утворюється контраст.
Сильний та слабкий контраст за кольором
Найвиразніше контраст за тоном проявляється в трьох первинних кольорах — жовтому, червоному та синьому, — адже вони й самі є найвиразнішими.
Оскільки вторинні кольори є результатом змішування первинних, їх контраст вже буде дещо слабшим. І відповідно, контраст з третинними стане ще слабшим. Але насправді, всі кольори, близькі до тих, що складають собою колірне коло Іттена, все одно мають достатньо виразний контраст за тоном.
Посилити цей контраст можна шляхом додавання білого чи чорного контуру навколо кольорових елементів або за умови використання цих кольорів на відповідному фоні. Внаслідок цього кольори стають ще більш виразними та кожен з них може яскравіше розкрити власний характер. Наочно це можна спостерігати, наприклад, у вітражах.
Емоційна характеристика
Іттен зазначає, що застосування контрасту за тоном дає змогу досягти відчуття яскравості, впевненості та сили. Цей контраст здатний передавати відчуття яскравості життя.
Через це часто цей контраст використовується у народному мистецтві: у строкатих вишивках, костюмах, кераміці.
Контрасти за кольором не обов’язково передають відчуття радості, адже різні кольори самі собою мають власний емоційний контекст. Відтак і їх комбінація дає можливість передавати різні емоції: радість, смуток, велич чи приниження.
Застосування у мистецтві
Іттен зазначає, що художники, зокрема Стефан Лохнер, Фра Анжеліко, Боттічеллі, часто спирались саме на контраст за тоном.
Однією з найбільш наочних робіт, в котрих застосовано даний контраст, є картина Грюневальда «Воскресіння Христа». В ній цей контраст дає змогу досягти враження божественної величі.
А в картині Боттічеллі «Покладення до гробу» ці контрасти дають змогу передати культову знаковість сцени та її надприродність.
Цей контраст можна віднайти у роботах Анрі Матісса. Особливо наочним його прикладом є жіночий портрет «Бурштинове намисто», в якому використані чисті тони — червоний, жовтий, зелений, синій, червоно фіолетовий, та посилюючі їх білий та чорний. Завдяки такій палітрі Матісса вдається виразно передати характер молодої, жвавої та кмітливої дівчини.
Цей контраст можна віднайти в таких роботах:
- «Церква в Ефесі» в Апокаліпсисі Сен Севера, XI століття.
- «Коронація Марії», художник Ангеран Шаронтона, XV століття.
- «Прогулянка в травневий день» Поля Лімбурга, 1410 р
- «Композиція 1928» Піта Мондріана.
Також контраст за тоном часто зустрічається у роботах Піта Мондріана, Пабло Пікассо, Василя Кандинського, Фернана Леже, Жуана Міро, Франца Марка та Августа Маке.
Наступні матеріали циклу:
