Більшості графічних дизайнерів часто доводиться взаємодіяти з колірною моделлю CMYK. 

Це одна з найбільш широко застосовуваних моделей для роботи з друкованою продукцією: журналами, постерами, візитівками, буклетами та звичайними рекламними листівками. 

Власне, сьогодні в більшості випадків, коли під час виготовлення друкованої продукції застосовується офсетний друк, дизайнери мають справу саме з цією колірною моделлю. А відтак, всім, хто прагне працювати графічним дизайнером, дуже корисно розібратись із тим, як вона влаштована.

Субтрактивна модель

Досліди Ісаака Ньютона наочно довели, що колір — якість не оточуючих нас предметів, а світла. 

Власне, весь колірний спектр містить в собі біле світло. А ми сприймаємо предмети як такі, що наділені кольором, тому що вони поглинають частину світла, що на них потрапляє. Зелена софа не є зеленою. Вона просто відбиває зелену частину спектра. Так само червона чашка поглинає весь спектр, крім червоного.

І відповідно, так само влаштована взаємодія світла з папером та фарбами. Білий лист паперу здається нам білим через те, що відбиває значну частину світла, що на нього потрапляє.

Щоб побачити на цьому листі паперу фіолетовий колір, необхідно додати на нього фарбу, що поглине таку сукупність кольорів, після виключення якої залишиться лише фіолетовий.

Саме через цей принцип CMYK називають субтрактивною колірною моделлю (від англ. subtract, «виключати»), тобто «такою, що виключає». 

Основа колірної моделі CMYK

Основою колірної моделі CMYK стали кольори циан (cyan), пурпурний (magenta) та жовтий (yellow). Ці три кольори є похідними від основних кольорів — синього, червоного та жовтого, що складали основу моделі Тобіаса Майєра, їх також використовував в своєму кольоровому колі Вольфганг фон Гьоте та пізніше — Йоганес Іттен. Дійсно, за рахунок змішування цих трьох кольорів можна отримати значну кількість хроматичних кольорів та їх відтінків. 

Але змішування цих трьох фарб, навіть максимально інтенсивне не дозволяло отримати достатньо насичений чорний колір та темні відтінки інших кольорів.

Саме тому до трьох вихідних кольорів у моделі додали ще один — чорний. А базові кольори дещо змістились — синій став цианом, червоний — пурпурним.

Літеру К у назві CMYK розшифровують як key color (тобто, ключовий колір) або як key plate (ключова пластина).

Використання CMYK під час друку та поняття DPI

На початку статті ми вже писали, що CMYK використовується для друку. Власне, коли дизайнер в графічному редакторі задає параметри кольору в цій моделі, він фактично вказує відсоткове значення для змішування кожної з чотирьох фарб.

Окрім пропорції змішування кольорів дизайнери при створенні макетів вказують ще один параметр — так званий DPI.

DPI — це абревіатура, що означає «drops per inch». Буквальний переклад з англійської «крапок на дюйм», але доречніше перекладати його, як «щільність нанесення фарби». Цей параметр вказує якраз скільки крапок фарби буде нанесено на один квадратний дюйм.

Чим більше значення цього параметру, тим якіснішим буде вигляд зображення під час друку. Але, хоч сучасні технології і дозволяють наносити на один дюйм дуже велику кількість крапок фарби (понад 1000), для людського ока 300 крапок цілком достатньо, щоб взагалі не помічати, що зображення складається з них.

Не вірите? Візьміть збільшувальне скло та найякісніший журнал, який лише побачите вдома чи в офісі та придивіться до фото у ньому. Побачите щось на зразок:

Цю структуру з крапок ще називають «растр» (слово походить від німецького Raster, що можна перекласти як «сітка»).

А якби можна було розкласти це зображення на 4 складові частини, ми б побачили приблизно таке:

Зверніть увагу, що крапки різних кольорів розташовані в ряди під різними кутами. Це зроблено навмисно, щоб вони не накладалися один на одного і не змішувалися при друку. Цей кут нахилу ще називають «кут повороту растра», а відстань між рядами точок — «лінеатура».

У чорно-білого друку цей кут повороту растра дорівнює 45º.

Для моделі CMYK кути повороту растра наступні:

Різні кути повороту використовуються, щоб уникнути оптичного ефекту, що має назву «муар». Взагалі, муар — це назва щільної шовкової або напівшовкової тканини. Така тканина має цікаву оптичну особливість. Через накладення двох паралельних рядів ліній у споглядача виникає відчуття певного рябіння. Це оптичне явище також називають муар, його можна спостерігати, наприклад, коли тюлеві фіранки розташовуються одна за одною. Або на сітчастому абажурі лампи.

Оптичний ефект муару виникає тому, що два ряди ліній з різними інтервалами між ними, якщо вони розташовані під одним кутом, в якийсь момент неминуче накладаються один на одного. Як це показано на зображенні:

Ось чому, якби крапки різних кольорів розташовувались під однаковими кутами, подібний ефект виникав би під час друку, і виглядало б це не дуже красиво.

Технології поєднання окремих шарів фарби CMYK різні. Наприклад, домашні принтери друкують зображення, паралельно наносячи фарбу на папір безпосередньо з різних картриджів. А от у промислових друкарнях, що друкують газети, книжки або журнали, використовують дещо більш комплексне обладнання, в якому використовуються спеціальні колірні пластини, що фіксуються на особливих валиках.

Втім, загальний принцип зберігається: кольорове зображення утворюється за рахунок нанесення чотирьох окремих шарів фарби.

Обмеження моделі CMYK

Колірний простір CMYK суттєво обмежений. В ньому кольорів менше, ніж у колірному просторі RGB.

Через це часто буває, що коли дизайнери відправляють макет до друку, готовий продукт виглядає дуже відмінно від того, який вони бачили на своєму моніторі. 

Відтак, питання так званого «потрапляння в колір» — суттєва складова роботи графічних дизайнерів та навіть окремий процес. Адже на колір під час друку впливають числені фактори: якість фарб, конкретна модель принтера, марка обраного для друку паперу. Кожен з цих факторів та деякі інші впливають на те, який саме колір буде отримано врешті решт. 

При цьому клієнти часто очікують, що відтінок червоного кольору виглядатиме саме так, яким вони його сприймали на власному смартфоні чи комп'ютері. Тож дизайнерам, що працюють з друком, часто доводиться додавати до власного процесу етап тестових друків та розбиратись в особливостях роботи типографій.