Голос збірної. Історія комунікаційниці Parimatch Ukraine, яка понад 5 років озвучує матчі головної команди країни
Під її дикторський супровід збірна України з футболу обіграла Португалію, достроково вигравши путівку на Євро-2020. А ще – вперше в історії переграла збірну Іспанії в Лізі націй і виборола нічию у матчі з Францією на відборі ЧС-2022.
Тетяна Ящук — голос національної збірної команди України з футболу, перекладач і диктор більшості матчів, які відбуваються на НСК “Олімпійський”. Минулого року долучилася до команди Parimatch – спершу займалася спонсорським менеджментом, наразі працює на посаді Sports Communication Manager.
Українська дикторка поділилася, як це озвучувати топові футбольні матчі та чому спортивні події для українців важливі навіть в часи війни.
Як ти почала озвучувати футбольні матчі?
Досить випадково. Захоплювалася спортом я з дитинства, вболівала за київське “Динамо” і, звичайно, національну збірну, мріяла колись стати дотичною до світу футболу. Мрія реалізувалася через професією - спортивна журналістика принесла знайомства з відомими спортсменами, менеджерами, офіційними особами, в тому числі і з Української асоціації футболу. Саме від медіа-офіцера УАФ надійшла пропозиція стати диктором на матчі юнацької збірної України. Я погодилася, і все вдалося. Потім працювала на матчах молодіжних, жіночих збірних.
Вперше на “Олімпійському” я дикторила під час поєдинку відбору на ЧС-2018 Україна - Хорватія. Тоді наша збірна поступилася 2:0, і я чесно думала, що це моя перша й остання спроба в новій для себе ролі. Але в професії я таки залишилася – зі мною вигравали у Португалії та Іспанії, виборювали нічию у Франції. До речі, до минулого року Parimatch був офіційним партнером Національної збірної з футболу, тож з представниками компанії я перетиналася досить часто. Мене завжди захоплювало, яких потужних спеціалістів компанія об'єднує для реалізації своїх амбітних проєктів.
Завдяки досвіду роботи з національними збірними мені пощастило стати диктором і на деяких матчах “Шахтаря”, Суперкубку України, чи навіть “Ворскли” у матчі з лондонським “Арсеналом”.
Яка зона відповідальності диктора?
Диктор і коментатор – не тотожні професії. Моя посада називається “диктор матчів”, англійською – це official announcer. На відміну від коментатора, який в будь-який момент може крикнути “Україно, вперед”, я працюю зі структурованими текстами від УЄФА. Як правило, це вітальне слово, оголошення складу команд, голів і замін, а також – надзвичайні ситуації на футбольному полі. Працюю з українською та англійською версіями відповідно.
Відверто, як би я сильно не була впевнена у своїх знаннях і як би досконало не знала напам'ять дикторський текст, перед кожним матчем все одно страшенно хвилююся. Постійно прокручую у своїй голові “а раптом щось станеться?” – чи голос здригнеться під час оголошення гімну, чи проблеми з мікрофоном виникнуть. Озвучувати топові матчі головної команди країни, за яку вболівають мільйони українців і яка завжди знаходиться в фокусі уваги – це про велику відповідальність.
Водночас це і про сильний емоційний підйом. Попри хвилювання й напруження, коли робиш свою справу професійно і все виходить, з'являється відчуття справжнього свята. Заради цього моменту, власне, долаєш щоденну рутину.
За що найбільше любиш цю професію?
За емоції. Уявіть, на стадіоні зібралося 20 тисяч людей, з хвилини на хвилину національна збірна почне гру. Всі співають “Червону калину”, багато вболівальників прийшли з прапорами – я оголошую склад і в унісон тисячі вболівальників кричать прізвища гравців.
Найемоційніше — це, звичайно, оголошувати гімни країн учасниць матчу. Це абсолютне піднесення та любов.
В такі моменти, як ніколи, розумієш, що слова спортсменів: “ми граємо для всієї України” – не патетика і не перебільшення. Адже зсередини відчуваєш, що цей матч – велике об'єднання для нації. І що всім нам важливо пережити це відчуття піднесення. Кожен на своєму фронті робить те, що допомагає українським захисникам триматися, а світові – пізнавати Україну й ще дужче її підтримувати.