Як проєкт BOOKVAR зробив доповнену та віртуальну реальність частиною української освіти

За даними Держстату, в Україні близько 15 тисяч шкіл. Близько 65% знаходяться у сільській зоні. Їхнє матеріальне забезпечення дуже кволе, тому діти не мають доступу до якісної освіти. Банально, без устаткування, реактивів неможливо проходити шкільні експерименти, а це знижує якість природничих знань. Ми у Flexreality побачили можливість у цих обмеженнях і створили систему, в якій учні можуть проходити шкільні експерименти у доповненій (AR) та віртуальній реальності (VR). Чому не злетів соціальний проєкт ARBOOK, і як він відродився у BOOKVAR — розкажемо далі.

Ідея

Насправді, практичні знання з природничих наук можуть дозволити собі навіть не всі міські школи. Що вже говорити про сільські. Ці обмеження освіти знали зсередини засновники Flexreality — Михайло Шубін та Дмитро Грепан, адже вони народилися і провели дитинство у селищі на Харківщині. Їм не вистачало прикладних знань, але школа не могла їх забезпечити. Тому ідея створити продукт, який допоможе учням отримувати якісні практичні знання, незалежно від обмежень, виношувалася роками.

Ідея використати саме доповнену та віртуальну реальність для української освіти виникла ще у 2017 році. Flexreality ще не була створена, але ми вже тестували технології у проєктах нашої дизайн-студії HouseRemake. Та нам хотілося зробити щось корисніше і значущіше, ніж просто дизайн інтер’єрів, тож ми поступово готувалися до запуску освітнього проєкту
Михайло Шубін, СЕО FLEXREALITY

High hopes

VR та AR здалися найкращим рішенням. Вони дозволяли обійти матеріальні і технічні обмеження у освіті: не потрібно закупати обладнання, реактиви. Більш того, є цікаві досліди, які неможливо провести у шкільних умовах, адже для них потрібні спеціальні лабораторії і навчений персонал. Але все це можна відтворити у віртуальній або доповненій реальності. Здавалося, що це проривний проект для України.

У 2017 році FLEXREALITY запустили розробку першої версії. Це був соціальний проєкт ARBOOK. Він складався із застосунків для iOS та Android, а також окремої версії для VR-шоломів. Вони дозволяли учням пройти найцікавіші, найскладніші чи навіть найнебезпечніші експерименти у віртуальній або доповненій реальності.

Для AR-частини ми оживили шкільні підручники — використали сторінки з експериментами у якості AR-маркерів. Учень наводить телефон на сторінку, експеримент з’являється у доповненій реальності. Так ми зробили навчання наочнішим: можна покроково пройти дослід, який навряд зможе показати вчитель, побачити як все працює на власні очі, а потім скласти невеличкий тест.

VR-частина — окремий всесвіт. Тут ми створили лабораторію у віртуальній реальності, в якій учень міг би керувати експериментом і все відчувалося б справжнім. VR — це необмежені можливості, бо в ньому можна змоделювати будь-які умови і події. Можна прожити досвід, який у звичайних умовах навряд вийшло би відтворити. Наприклад, потрапити всередину грозової хмари, змоделювати коротке замикання чи побачити механіку польоту кулі, рикошету тощо.

У якості заліза обрали автономні VR-гарнітури від Facebook — Oculus. Вони не потребують підключення до ПК, бо операційка і залізо вже всередині самого шолома. В такому разі учні не залежать від наявності ПК у класі і не скуті дротами.

Система замислювалася як соціальний проєкт — ми не передбачали монетизації.

Розробку ми почали за власний кошт, проте наші ресурси не були необмеженими. Необхідно було знайти інвесторів, яким би теж було так небайдуже, як і нам. Здавалося, що такий революційний проєкт злетить тут же і ми швидко знайдемо підтримку. Та, на жаль, це не зацікавило ні міську владу, ні державу, ні потенційних інвесторів.

Ми провалилися. Наша ідея виявилася непотрібною системі освіти. Можливо, ми не вміли продавати чи не зналися на маркетингу, та вийшло як вийшло.

Соціальний проєкт ми заморозили і повернулися до комерційних. Здавалося, ідея приречена.

Відродження

Епідемія COVID-19 стала для світу несподіванкою . Але вона змусила його змінитися. Люди звикали до дистанційної роботи, фуд-бізнес переорієнтовувався на доставку. А ще дистанційною стала освіта.

Коли освітяни почали шукати інструменти для дистанційки, вони натрапили на наш ARBOOK. Виявилося, що наша VR&AR платформа була вже готовою і заточеною під освітні програми України. Вона не потребувала розробки з нуля чи значних доопрацювань.

Оновлена версія додатка отримала назву BOOKVAR. Ми додали ще більше експериментів і почали тестування в українських школах. Це був справді переворот у підході до освіти:

Не треба створювати спеціалізовані лабораторні класи.
Не треба зберігати обладнання для дослідів.
Жодних небезпечних речовин.
Засвоєння матеріалу можна перевірити онлайн через тести.
Процес навчання наочний і, що важливо, чудово підходить для умов дистанційного навчання.

Для мене досі фантастично, що ми до цього дійшли. В дитинстві я міг би лише мріяти про таке, бо в селі не було абсолютно нічого. А тепер кожен може цим скористатися. Це технології, для яких немає меж і я радію, що вони на боці добра
Дмитро Грепан, CBDO FLEXREALITY

Але найголовніше, що діти вражені. Нам прийшло багато відгуків, і особливо учнів захопила VR-версія.

На момент публікації у нас підключено 26 704 користувача і планується підключення ще близько 70 000 у найближчі місяці. А може і більше :)

А поки ми готуємося і розширюємо контентну частину: додаємо нові експерименти та навчальні дисципліни.