Як в контенті працювати з великим обсягом інформації, або що не так зі статтею про Спартака

Я прочитала уважно два розділи першої частини і цього мені вже достатньо, щоб сказати, що матеріал слабкий з точки зору подачі інформації. Посилання на саму статтю.

Випереджаючи закиди "так прочитай до кінця", відповім:

• Я читаю та розбираю статті, або якщо мені цікаво, або якщо мені за це платять =)
• Це поведінка типового читача: розвернутись і піти геть зі сторінки, на якій відбувається суцільний хаос.

Так от. Спартак мені нецікавий сам по собі, але мені стало цікавим роздивитись, як можна поховати 7 місяців роботи за незручним та громіздким текстом. 

Як я запідозрила, що зі статтею щось не так

Взагалі-то я контент-маркетолог та редактор комерційних текстів, тому я на автоматі спостерігаю, як люди поглинають інформацію. Було 2 цікавих моменти:

• Обговорюють не матеріал, а тільки героя матеріалу. Тобто загалом виходить, що всі в курсі, що стаття вийшла, а що саме в ній — достеменно невідомо майже нікому. Це той самий дзвіночок, що щось не так.
• Якщо є щось стосовно змісту матеріалу — то лише витримки з постів інших видань. Самі ж пости тих видань засновані в основному на підзаголовках статті оригіналу.

Я говоритиму лише про текст, форму та подачу. Я не знаю, яка там якість розслідування. Може, воно класне, а упакували так собі.

Дозувати інформацію, а не вивалювати все купою

В статті 2 частини і 19 розділів. Це дофіга. Пересічні люди ніколи не будуть стільки читати. Прочитають від краю до краю тільки віддані фанати, затяті хейтери та ті, кому за це платять (але це неточно).

Всі інші — максимум переглянуть заголовки та 1-2 розділи з тими заголовками, які їх зацікавили найбільше.

Чим більший обсяг матеріалу, тим менше людей він охопить.

Я розумію, що розслідування вели 7 місяців, у автора багато інформації, але якщо на меті малось, щоб більшість-таки те розслідування прочитали, то підхід мав бути трошки іншим.

Ось декілька варіантів:

• Зробити таку собі кросплатформенну воронку, щоб поступово вводити читача у справ. Ну наприклад, від статті до чат-бота, з чат-бота на ютуб.
• Скоротити все до суті "Я з'ясував про Спартака Суботу ось таке, ось так я проводив розслідування, спираюсь на ось такі факти та джерела, розповідаю у своєму відео, що саме я викрив та як я це зробив.
• Розбити публікацію на декілька. Одне викриття — одна стаття. Це було б найкраще з погляду на охоплення та залученість. Гамір би довго не вщухав, за однієї хвилею була б інша, а головне — всі б все читали.
• Зробити інтерактивну сторінку і провести читача за руку по всьому розслідуванню, поступово видаючи інформацію.

І не кажіть, що то час та гроші. Людина витратила 7 місяців, над статтею працювало людей 5 шт., з них редактори — 3 шт. Достатньо часу і ресурсів, щоб потурбуватись про дистрибуцію. 

Не сипати на читача візуальний шум

НЕ РОБІТЬ ТАКОГО НІКОЛИ

НЕ РОБІТЬ ТАКОГО НІКОЛИ

Н І К О Л И

Ілюстрації в статтях за своїм призначенням або підкріплюють тези в матеріалі, або розширюють думку.

Ось ці ілюстрації не роблять нічого, окрім того, що ми всі бачимо, що автор щось старанно скринив та обводив червоними рисочками.

Тобто як воно на стороні читача:

• Багато тексту в матеріалі.
• Ще й зображення, де теж купа тексту.
• Щоб прочитати ту купу тексту треба зробити додаткову дію: або відкрити зображення окремо, або змінити масштаб сторінки.
• Недостатньо прочитати тільки виділене червоним.
• Взагалі не зрозуміло, на що звертати увагу в цих текстах, бо майже ніде немає контексту чи пояснень до них.

Людям не подобається, коли вони опиняються в інформаційному хаосі, тож навіть зацікавлені в темі швиденько кинуть читати, бо потрібно самим розбиратись. Пи.си. Взагалі-то після 7 місяців роботи над всім тим, то має бути вже все розжоване.

Навіть якщо я відкрию з ноутбуку цю статтю, то бачу скрини отак:

Коли у вас багато ілюстрацій, краще їх подавати або послідовно, або в галереї зображень. В будь-якому випадку — обов'язково з підписами, які допоможуть читачу зорієнтуватися, на що звертати увагу.

Подавати інформацію від обізнаності читача, а не в хронологічному порядку думки автора

Коли треба довести якусь думку через низку фактів, не потрібно показувати читачу свій хід думок. У автора і в читача різний рівень обізнаності в матеріалі, тому читач легко заплутається в думках автора.

Потрібно лише взяти головну думку і всі тези, що її доводять, а потім покроково викласти їх та пояснити, як вони пов'язані з головною думкою.

Ось приклад проблеми: як виглядає і як міг би виглядати перший розділ "I. Спартак Суббота публічно брехав в інтерв'ю Сергію Лиховиді про свою політичну необізнаність під час роботи в організації, яка брала гроші від політичної партії ОПЗЖ?"

Розкривати всю інформацію, на якій робиться акцент

Автору матеріалу може здаватись важливим наголосити на "організації, яка брала гроші від ОПЗЖ" (аж двічі на весь розділ автор на це звертає увагу), але насправді це лише розмиває фокус уваги.

Щоб читач тебе розумів та вірив тобі, потрібно всі незрозумілі моменти пояснювати в моменті.

З однієї сторони мені важко уявити, щоб в цьому хаосі першого розділу автор ще й почав додавати джерела, які кажуть про те, що організація-таки брала гроші від ОПЗЖ.

З іншої сторони питання по організації та її фінансуванню залишається відкритим. Де автор або хтось до автора вже довів причетність грошей ОПЗЖ до ІКМ? Виглядає, як маніпуляція. Мовляв, якщо чувак проводив розслідування 7 місяців, то фігні не скаже.

Як могло би бути, щоб питань не залишалось:

Якщо подавати якісь думки без підкріплення, це може виглядати, як маніпуляція. Так і виглядають заголовок і ствердження у ньому, бо взагалі не зрозуміло, звідки там ОПЗЖ і що автор хотів цим сказати. Якщо б Субота брехав про інший період свого життя, це було б норм?

Те саме, до речі, стосується і наступного розділу.

Маємо заголовок "II. Спартак Суббота співпрацював з організацією, яку пов'язують з прихованим піаром політичних сил?". Я не буду звертати увагу зараз на структуру розділу і його мету, хоча і до неї теж є немало питань, але хочу звернути увагу на цей уривок "За це організація «Seetarget» опинилася в списку псевдопіарників і псевдосоціологів."

• А що це за перелік?
• Де посилання на нього?
• Хто автори цього переліку?

В статті стільки лінків і посилань, а про перелік забули? Якби було посилання на цей перелік взагалі б можна було просто прибрати всі три екрани розділу, виткані зі словесного хаосу, а просто зпочатку так і сказати:

Спартак працював психоаналітиком в Seetarget з такого-то по такий-то рік. В такому-то році цю організацію внесли до списку псевдопіарників та псевдосоціологів через такі-то події. Ось посилання.

Ось що це нам говорить про Спартака...

Найважливіше та/або найцікавіше давати на початку

Якщо у вас великий матеріал, як би вам не хотілось, більшість не прочитають його повністю. 

Ось я прочитала тільки два розділи і пробіглась очами по третьому. Інформація про відсутність медичної освіти (це точно так? чи ситуація така сама, як із науковим ступенем?), про секс із пацієнтами/клієнтами, про його нечесну конкуренцію пройшли повз мене і ще повз тисячі людей, які може й хотіли б зануритись, та не стало сил. 

Всім класних матеріалів 🔥

А ще можна завітати на обговорення в мій канал про тексти, комунікації та контент маркетинг «Писанка». Також там є більше про редактуру та контент-маркетинг.