У цьому кейсі студенти першого курсу з урбан-дизайну від «Агентів змін» розповідають, як вони розробили концепт міського простору для «Пейзажного скверу» (тут і далі умовна назва) — входу на Пейзажну алею біля Львівської площі, який спантеличує туристів, лякає мешканців і є мертвою зоною поруч із туристичною пам’яткою. Гайд з того, як зробити Київ кращим своїми руками й головою.

Чому Пейзажний сквер

«Агенти змін» доручили студентам першого курсу з урбан-дизайну розробку проекту реконструкції київського скверу. Спершу необхідно було знайти «болючу точку» в Києві, яка потребує допомоги та переосмислення. Студенти ходили містом і шукали занедбані місця за двома заданим критеріям:

  • потенціал розвитку скверу;
  • наявність щільного пішохідного трафіку на локації.
Ми обрали для проекту територію входу на Пейзажну алею, бо це популярне місце і є сенс привести його до ладу. Нашою ціллю було розробити концепт оновленого скверу і запропонувати гарну реалізацію. Водночас, своїми діями ми хотіли підняти проблему, адже цей простір – важливе місце для киян та іноземців, з нього починається знайомство з “інстаграбельною” Пейзажкою.

Маргарита Гогун, випускниця курсу.

Вхід на Пейзажну алею. Ділянка проектування 
Разом з тим, це був найбільш практичний курсовий проект, бо ми мали відпрацювати в реальному житті всі принципи, яких нас навчили «Агенти змін» в аудиторному форматі за два місяці. У фіналі ми мали підготувати два звіти:
  • презентувати дослідження;
  • презентувати концепцію нового Пейзажного скверу.
Врешті вийшло так, що ми настільки захопилися, що захотіли реалізувати наш студентський проект. І зараз, вже власними силами після завершення курсу, пробуємо подарувати місту комфортний публічний простір.

додає інший випускник, Саша Щеглов.

Вид на Пейзажний сквер згори

Дослідження або як підрахувати всі вуличні об’єкти

Спочатку студенти визначили зону дослідження — важливо було зрозуміти контекст, в якому знаходиться сквер. Встановили, які є навколо туристичні точки у районі — це Львівська та Софійська площа, Золоті ворота та Київський дитинець. Дорогою до цих ключових туристичних об’єктів люди опиняються біля місця, яке було обрано для проектування.

Зона дослідження

Завданням було зрозуміти, як взаємодіють усі простори, проаналізувати маршрути та чого бракує користувачам. Для виконання завдання студенти використали результати досліджень «Агентів змін», доступні на «Мапі змін», а також провели власне дослідження, щоб дізнатись позицію мешканців навколишніх будинків.

Перш ніж щось пропонувати, вся група провела кількадесят годин, виконуючи польове дослідження. Були зібрані дані про:

  • кількість і площу дитячих майданчиків;
  • кількість і площу спортивних майданчиків;
  • кількість місць для сидіння;
  • кількість урн й смітників;
  • кількість громадських туалетів.
Мапа вуличної інфраструктури


Мапа соціальної інфраструктури

Окрім того, студенти фіксували наявність бізнесів на перших поверхах будинків та визначали активність фасадів. Ці дані свідчать про характер взаємодії людини з вулицею, який є важливим у формуванні нових функцій вулиці. Наприклад, якщо фасади змішані та нудні — це посилює функцію транзиту вулиці і люди на ній не затримуються.

Мапа функцій перших поверхів

Для розуміння базових потреб мешканців та користувачів цієї території, учасники курсу досліджували місцеві маршрути та визначали їх навантаженість у пікові години. Всі ці заходи допомогли студентам дізнатися вік та поведінкові звички мешканців і користувачів району у зоні дослідження.

Мапа функцій вуличного рітейлу

Студенти зізнаються, що їм було холодно, але цікаво: вони продовжували ходити і відмічати в блокнотах кожного пішохода, смітник, лавку і фасад. Крім того, у процесі дослідження спілкувалися з людьми: з тими, хто просто розгублено зупинявся і не знав куди йти, з тими, хто вигулював собак, дітей, з тими хто виходив на перекур і каву. Саме можливість поговорити з людьми, розпитати про їхні побоювання та потреби, допомогла виявити реальні проблеми у майбутньому сквері. Наприклад, під час дослідження, до студентів підходили люди і питали як пройти на Пейзажну алею. Так гіпотези про непривітний вхід підтверджувалися по кілька разів на день.

Висновки з дослідження

Наступним етапом стало оцифрування та мапування даних. Вже після цих дій вималювалася детальна картинка району, що дало змогу сформулювати перші гіпотези про аудиторію скверу.

Учасники курсу завдяки дослідженню дізналися про район проектування наступні факти:

  • ділянка виконує переважно транзитну функцію і має чітко сформовані маршрути пішохідних потоків;
  • через занедбаність територія сприймається, як небезпечна;
  • не вистачає місць для перепочинку та обідів;
  • бракує освітлення та озеленення;
  • не вистачає різноманіття активностей для дозвілля в публічних просторах;
  • переважна кількість відвідувачів скверу – офісні працівники.

Метод «тактичної інтервенції»: швидка перевірка гіпотез


Після брейншторму, на основі проблем та інсайтів, студенти придумали прості рішення, які можна швидко реалізувати. Аби одразу випробувати ідеї, влаштували воркшоп, де сконструювали перші прототипи вуличних меблів: робили столи й стільці та експериментували з дизайнерськими конструкціями.

Окрім того, був розроблений прототип навігаційних стендів, який розвісили на стовпах. Цим прототипом одразу почали користуватись туристи, хоча це були лише приклеєні до ліхтарів аркуші А4, розповідають студенти. Вони додають: найцінніше, що дає такий метод тактичної інтервенції – це швидка перевірка ідей на влучність: воно/не воно.

Більше про метод тактичного урбанізму «Агенти змін» написали на сайті.

За справу. Розробка концепції

Після проведення дослідження та перевірки гіпотез стало зрозуміло, що Пейзажний сквер – це порожня зона, в яку потрапляєш і абсолютно не здогадуєшся куди йти далі. Концепція вирішувала дві проблеми скверу. Перша – це інфраструктура для інтенсивного пішохідного транзиту з Великої Житомирської на Пейзажну алею і у зворотному напрямку. Між автомобільним і пішохідним трафіком немає розмежування, що сповільнює пересування для всіх. Друга проблема – незручно прокладені маршрути. У сквері є протоптана навскіс доріжка, яка скорочує дорогу, бо люди завжди підлаштовують простір так, як їм зручно. Це найкраще демонструє те, як люди хочуть користуватися простором.

Нинішній вигляд входу на Пейзажну алею

Які рішення запропонували студенти для Пейзажного скверу?

1. Розділити пішохідні стежки та дорогу для машин. Спроектувати широку пішохідну зону, щоб двом сім’ям з візочками можна було легко розминутися.

2. Через брак освітлення люди перебігають цю ділянку ввечері у форматі з пункту А в пункт В. Тому виникла ідея оживити фасади і підсвітити мурал, щоб він почав працювати як своєрідна атракція у просторі у вечірній час. А також зробити декоративне освітлення фасаду занедбаної будівлі.

3. У районі навколо не вистачає спортивних майданчиків і водночас забагато дитячих, хоча на цій території дітей менше, ніж офісних працівників. Саме тому студенти курсу подумали про рішення, яке дасть можливість розважитися працівникам. Для цього обрали французьку гру «петанк»: вона не вимагає особливих фізичних зусиль, а правила дуже прості.

4. Активізувати сквер вирішили за допомогою музичного інструменту хангу, який перевірили під час тактичного воркшопу. Студенти обрали таке рішення, бо цей інструмент не будитиме сусідів і водночас його звук медитативний, під нього, навпаки, добре засинати.

5. Для комфорту користувачів скверу вирішили додали транзитних лавок і столиків, за якими можна буде обідати.

6. Облаштувати сцену, яка у вільний від заходів час може бути використана для відпочинку. Бетонний обмальований паркан пропонують замінити на прозорий.

7. Окрім наявних дерев є пропозиція додати ще озеленення — рослини добре поглинають шум.

Концепція скверу, запропонована студентами


Далі буде. Документи, РДА, земельні кадастри та урбанізм душі

Нам цікавий цей проект і було б круто, якби його вийшло реалізувати. На курсі зібралися люди, які дійсно готові витрачати на це свій час, навіть після закінчення навчання. Просто тому, що ми віримо, що можна зробити добре. Саша Щеглов зараз у відпустці, й він те й робить, що бігає в районну адміністрацію та на зустрічі, щоб розворушити проект.

розповідає Маргарита Гогун.

Проте «Агенти змін» одразу попередили студентів, що будь-який проект подібного масштабу потребує підтримки зі сторони районної адміністрації. Тому вирішили заручитися її підтримкою і написали Олегу Гарязі — голові Шевченківської РДА. Пан Олег відповів у той же день, а на організацію зустрічі для обговорення проекту пішло три дні.

За словами студентів, ідея голові РДА сподобалась. Виявилося, що всі розуміють: вхід на Пейзажку — це важливо і з цим треба щось робити. Окрім цього студентський проект ідеально вписується в масштабну концепцію з реконструкції Пейзажної алеї, яку анонсував мер у вересні 2017.

Адміністрація району закріпила за цим проектом окрему людину. Випускники курсу вже отримали перші правки, остаточну інформацію щодо власника землі і топографічну карту з генплану міста, аби розробити грамотне проектування. Попереду залучення архітекторів та містобудівників, які розроблять робочий архітектурний проект на основі концепції, створеної в рамках курсу.

Після цього почнеться пошук фінансування. Зараз випускники розглядають декілька шляхів: спільнокошт, підтримка меценатів або ж оновлення скверу за бюджетні кошти. Розраховують, що місяць піде на зустрічі й переговори, ще один — на проектування, а реалізувати проект планують до кінця 2018 року разом з оновленням Пейзажної алеї.

Головне чого нас навчили “Агенти змін” – документувати проблеми та розповідати людям про них. Про існування проблем у публічних просторах і водночас про існування людей, готових їх вирішувати. Для того, щоб місто змінилося нам лише треба весь час бити в одну точку.

розповідає Саша Щеглов, відповідальний за проект.

Команда курсу urban design, яка робила проект.