Аліна Носенко, Klitschko Foundation: криза навчила нас швидко адаптуватися до будь-яких умов, бути гнучкими і вчитися опановувати нові навички
11 липня відбудеться онлайн-конференція CASES: Marketing, Strategy & PR 2020, яка буде присвячена змінам, що принесла нам коронакриза. Креативні фахівці з різних галузей зберуться, щоб поспілкуватись про маркетингові та бізнес-стратегії, кризовий менеджмент та комунікації в новій реальності.
Напередодні конференції ми вирішили поговорити зі спікерами, які візьмуть участь в конференції. У цьому інтерв'ю своїми спостереженнями та думками ділиться Аліна Носенко, директорка Klitschko Foundation.
Як криза вплинула на роботу Klitschko Foundation?
Минулого року, даючи інтерв’ю для річного звіту, я сказала, що у 2020 році ми будемо більше розвиватись у напрямку онлайн-освіти, планували інтегрувати більше діджитал-інструментів до наших проєктів. Ми хотіли запускати онлайн-курс, але точно не планували переносити усі проєкти в онлайн-простір. Виходить, що вміємо зазирнути у майбутнє. 😁
На момент впровадження карантину ми вже два місяці готувались до реалізації проєктів. Кінець березня та квітень — місяці активної фази проєктів, бо у цей період ми б мали запустити «Посилку успіху», «Zero Waste School», «Обрії майбутнього» і «ProCharity», а 3-місячний проєкт «Стажування 11.0» вже місяць як розпочався. Але усі наші плани довелось швидко змінювати через пандемію. Команда перейшла на дистанційний формат роботи, зустрічі почали відбуватись у Zoom, а проєкти довелось перетворювати з офлайн-формату в онлайн.
Якщо ми вже мали досвід в реалізації офлайн-проєктів і могли робити їх на високому рівні, то онлайн-проєкти стали для нас викликом, бо раніше ми не використовували подібні формати у роботі. Тому в умовах невизначеності ми вирішили діяти зважено, консультувались з лікарями, спостерігали за розвитком подій в нашій державі, за рішеннями різних міжнародних організацій та інших країн, тож вирішили опановувати новий формат реалізації проєктів. Першим проєктом, який ми запустили онлайн за два тижні, став «Обрії майбутнього», який ми спільно з The Aspen Institute Kyiv цієї весни реалізовували вже вп’яте. Далі в такому ж форматі ми реалізували проєкт «ProCharity» і запустили «Zero Waste School», який тривав два місця і де ми одночасно вчили майже 300 людей.
Зараз багато некомерційних організацій кажуть про скорочення пожертв, як від приватних осіб, так і від організацій. Ви на собі це відчули?
У період поширення COVID-19 змінилося все — від способу життя людей до стану благодійності загалом. Багато фондів в Україні перекваліфікувалися на боротьбу з вірусом. Ми ж вирішили продовжувати втілювати нашу місію і далі й не змінювати вектор діяльності, бо хто ж тоді в благодійності працюватиме над розвитком освіти, підтримкою молоді та вчителів в Україні? І, звичайно, що в цей період ми відчули зміни в сфері благодійності. Глобально, сфера освіти ніколи не була в числі перших напрямів, на які люди готові робити благодійні внески, а з підвищенням актуальності допомагати в боротьбі проти COVID-19, кількість тих, хто готовий донейтити на інші напрями, логічно зменшилась. Чи вплинуло це кардинально на наші проєкти та діяльність фонду загалом? Скоріш за все, ні. Ми формуємо наше фінансування з різних джерел: гранти, реалізація KCВ-програм, донейти фізичних осіб як і з України, так і з-за кордону. Зараз благодійні внески являють собою невеликий відсоток, і ми хочемо це змінити. Для нас це виклик, з яким зіштовхнулись усі в країні — якісна освіта, та й ще в онлайн-форматі. Нам здається, що такий напрям діяльності українцям було б цікаво підтримати у майбутньому.
Чи є якісь особливості діяльності некомерційних організацій, які під час кризи стали особливо відчутні?
У некомерційних організацій є унікальна особливість швидко виділяти проблему і в короткий термін та ефективно переналаштовувати свою діяльність в порівнянні з державними органами влади. Це мобілізує багато волонтерів і тих, кому країна, в якій ми живемо не байдужа.
Крім того, більшість організацій ніколи не працювали онлайн і усім в короткі терміни довелось вибудовувати нову культуру і створювати політику роботи онлайн. Комусь вдалось це досить успішно, комусь менш, але, незважаючи на це, гнучкість та пристосованість некомерційних організацій робить їх особливими на відміну від інших.
Ваш фонд займається освітніми та розвиваючими проєктами для дітей. Напевно, вам довелося переносити їх в онлайн? Наскільки це було складно?
Січень-лютий ми активно готувались до наших проєктів, проводили відбори учасників, планували самі проєкти. У березні вже були готові розпочинати перші проєкти, але довелось внести корективи. Спочатку ми зайняли вичікувальну позицію, спостерігали за станом країни, досліджували досвід міжнародних організацій і, зрештою, вирішили проводити всі проєкти онлайн — цей формат найбезпечніший з усіх, а для нас життя та здоров’я учасників та команди є найголовнішим.
На жаль, ми не могли, та і зараз не можемо, спрогнозувати, наскільки довго буде тривати карантин в Україні. Не виключно, що цей рік не завершиться закінченням карантину, а зупинити діяльністю фонду просто так ми не могли, тому для команди фонду онлайн-формат проєктів став викликом, який ми прийняли. На жаль, через те, що всі наші проєкти змінили свій формат, ми втратили близько 20% учасників у кожному з проєктів. Хтось відмовився від участі через велике навантаження на роботі чи навчання в школі. Були й ті, які не змогли взяти участь через відсутність стабільного інтернету та інших умов, за яких могли б навчатись комфортно та ефективно.
Ми вміли та знали, як реалізовувати проєкти в офлайн-форматі, але онлайн до цього залишався для нас невідомим. Проте ми опанували і його. Численні зустрічі з командою в Zoom, досвід міжнародних організацій, які вже втілювали щось подібне, перші спроби щось реалізувати, проєкт за проєктом — і вже зараз ми знаємо, на які моменти звертати увагу при плануванні наступних проєктів, і щоразу ми стараємось вносити нові елементи, вдосконалювати онлайн-формат, використовувати різні застосунки — Mentimeter, онлайн-тести, бінго, Kahoot та інші. Також практикуємо роботу в групах, в яких розглядаємо різноманітні кейси та ділимось один з одним досвідом. Це дає відчуття довіри і додає динаміки.
А є у вас проекти, які не можна було перенести в онлайн? Що з ними зараз відбувається?
На жаль, декілька проєктів нам таки довелось призупинити. «Challenge Academy» — проєкт, який ми реалізовуємо у партнерстві з німецьким фондом «DFB-Stiftung Egidius Braun». Він повинен був відбуватися в Німеччині, участь у проєкті беруть як українські підлітки, так і німецькі. А оскільки можливості перетинати кордони ми не маємо, то цей проєкт довелось призупинити.
Довелось відтермінувати й інший міжнародний проєкт, який ми реалізовуємо за фінансової підтримки Європейської комісії та програми «Erasmus+» — «Study visit for grassroots trainers». Минулого року ми розпочали цей проєкт разом з іншими 8 партнерами, але продовжити його поки не можемо. Причина та сама, що і з проєктом «Challenge Academy» — неможливість перетину кордонів для учасників з різних країн.
З нетерпінням чекаємо закінчення карантину, що б все ж таки реалізувати ці проєкти, бо для нас кожен проєкт фонду дуже важливий.
Чи довелося вам скорочувати зарплати, звільняти співробітників, закривати або заморожувати проекти?
До таких мір ми не вдавались. Наше бюджетування є дуже детальним, знаємо, який грант отримали чи ні, які бізнес-партнерства підтверджені на наступний рік, і завжди намагаємось з ресурсів, які маємо, зробити максимум. Наш 2020 фінансовий рік ми планували у жовтні 2019, тож ми відчуваємо себе стабільно та захищено. Ми зуміли в період карантину перенести нашу діяльність у дистанційний формат роботи, а також продовжили втілювати наші проєкти. Звичайно, що як і в період будь-яких змін, команда фонду спочатку адаптовувалась до такого формату, переплановувала свої проєкти, але для нас це все досвід. Які будемо мати результати? Побачимо в кінці року і будемо стратегувати, що будемо робити у 2021.
Чи були якісь проєкти або інціативи, які виникли завдяки кризі?
Основне наше завдання — втілення місії фонду через наші проєкти і за період карантину усі вони видозмінились, наповнились новими ідеями, форматами роботи з учасниками тощо.
Цьогорічною новинкою для нас стали проведення випускних онлайн-вечорів проєктів, які є невід’ємною частиною будь-яких проєктів фонду. Разом з агенцією «S*EVENT» ми намагаємось учасникам зробити справжнє свято, аби вони навіть через екрани комп’ютерів змогли відчути ту атмосферу, яка зазвичай панує на наших проєктах. Так, ми вже провели 2 випускні вечори, на підході ще два. Відгуки учасників схвальні, отже можна вважати, що онлайн-випускні — наша успішна реалізована ідея в період карантину.
Проєктом, який набув ще більшої актуальності, став проєкт для працівників та працівниць благодійної сфери «ProCharity», де ми допомагаємо благодійним організаціям ставати прозорими і підзвітними. Особливо в такий кризовий період важливо підтримувати один одного та ділитись власним досвідом — саме це ми і робимо в рамках цього проєкту.
Зараз все більше розмов про те, що за онлайн-освітою майбутнє. Що ви про це думаєте?
В будь-якому випадку ми всі вже маємо певний досвід в онлайн-освіті. Хтось у ролі учнів, хтось у ролі організаторів цього процесу.
Ми, наприклад, ще в минулому році планували створити власний онлайн-курс, і цієї весни нам таки вдалось його реалізувати. Наш курс називається «Екоакадемія», і його метою є розповісти про сучасний екологічний стан нашої планети, показати, що ми можемо робити, щоб ситуація не погіршувалась. «Екоакадемія» не є довгим курсом, він займає в середньому 25 хвилин, за які можна пройти 5 уроків та разом з екогероями дізнатися про правильне сортування, мінімалізм, боротьбу з пластиком і екоактивізм. Ми намагались наповнити наш курс не лише теоретичною базою, а й практичними порадами та цікавими фактами, які точно вплинуть на екосвідомість тих, хто проходить курс. Сподіваємось, що учасники після нашого курсу по-іншому глянуть на довкілля і свої звички. Який результати матимемо в глобальному — покаже час, а зараз вже майже 10 тисяч людей пройшли наш онлайн-курс.
Тож онлайн-освіта не зникне з нашого життя безслідно, все рівно певна її частка буде присутня завжди. І з діджиталізацією світу на інший розвиток подій чекати точно не треба. Але не варто забувати, що кожна людина особлива і потребує різних підходів. Комусь вистачає прочитати якусь інформацію, і він вже може активно її використовувати. Комусь, навпаки, потрібно спочатку зробити нотатки з тої чи іншої теми, переглянути матеріал кілька разів. Одні краще сприймають інформацію на слух, інші — мають більш розвинене зорове сприйняття світу, і саме це допомагає їм краще сприймати матеріали. Також варто не відкидати віковий фактор, ми також познайомились з підлітками, яким важко вчитись онлайн і з вчителями 60+, які опановували усі наші виклики, хоч і не мали достатніх навичок, але мали велике бажання. Тож, чи справді говорити ствердно про те, що тільки за онлайн-освітою майбутнє, не варто. Але факт, що онлайн-освіта залишиться в нашому житті, є безперечним.
Які головні висновки ви зробили з поточної ситуації та яку стратегію змін розглядаєте?
Такий розвиток подій, який ми могли спостерігати, навчив нас швидко адаптуватися до будь-яких умов, бути гнучкими і вчитися опановувати нові навички. Ми сподіваємось, що наші нові вміння нам згодяться в подальшій роботі. І надалі плануємо діджиталізовувати наші проєкти, бо вбачаємо в цьому сенс. Кожного року восени ми займаємось плануванням нашої діяльності на наступний рік. Цьогоріч нас чекає фундаментальна стратегічна робота і побудова плану на 2021 рік. Як це все буде відбуватись, ми зможемо розповісти пізніше, але обіцяємо точно здивувати!