про права інтелектуальної власності на тату (не прісна юриспруденція:)

Ой, tattooХО, чия ти? :)

Здавалося б, ніщо не може бути більше твоїм, ніж татуювання на твоїй шкірі. Часто це – не просто малюнок/слова, а пам'ять про важливе. Щось дуже особисте і символічне…

Ви, мабуть, вже здогадались про АЛЕ 😊 Кажуть люди, що ваше тату може бути не зовсім вашим.

Трохи дико, але історія схожа на купівлю книжки: видання у красивій обкладинці стає твоїм, а ось інтелектуальні права на друкований у ньому твір залишаються в автора.

Тату може охоронятись авторським правом (як малюнок, результат творчої діяльності людини). Також воно може бути торговельною маркою (якщо маєте якісь товари (послуги), які працюють з татуюванням у парі 😊).

Та пам'ятають про цю лірику не всі. Тому шумних судових процесів «за участю» зіркових татуювань – хоч відбавляй.

Один з них – справа S. VICTOR WHITMILL VS. WARNER BROS про порушення прав автора відомого татуювання на обличчі Майкла Тайсона (https://dockets.justia.com/docket/missouri/moedce/4:2011cv00752/113287). Згідно з доводами, викладеними у позовній заяві, Містер Вітмілл (у той час був власником Paradox-Studio of Dermagraphics) є виключним творцем, автором та володільцем усіх прав, включаючи і права інтелектуальної власності, на татуювання, що є оригінальним та зафіксованим у матеріальній формі вираження. У день створення татуювання Містер Тайсон підписав усвідомлену згоду про те, що “художній твір, ескізи та малюнки, пов’язані з його татуюванням, і будь-які фотографії його татуювання є власністю Paradox-Studio of Dermagraphics”. Містер Вітмілл зареєстрував свої авторські права. Компанія Warner Bros. використала без згоди правовласника “піратське тату” на обличчі героя актора Стю Прайса не лише у фільмі “Похмілля 2”, а і у рекламі та промоматеріалах. Позивач іменував відтворення відомого татуювання, вчинене відповідачем, “піратським тату” (кожна версія оригінального тату, що з’являється будь-де, окрім місця, де її Містер Вітмілл первісно створив, а саме – верхньої лівої частини лиця Містера Тайсона). Як наслідок, позивач вимагав відшкодування за вчинене порушення його прав.

Хоча Warner Bros. бились кулаками в груди і переконували, що тату не охороняється авторським правом, суд вважав такі твердження нісенітницею (https://blog.ericgoldman.org/archives/2011/05/copyright_and_t.htm). Але остаточного рішення у справі не вдалось дочекатись: сторони примирились на секретних ☺ умовах (https://www.reuters.com/article/us-hangover-idUSTRE75K0DF20110621/).

P.S. Прем’єра відбулась ще до “давайте жити дружно”. Суд відхилив прохання автора про заборону її показу. Тому тату у фільмі таки з’явилось 😊

Не подуймате тільки, що майстер тату може заборонити вам виходити на вулицю чи фоткатись з набитими ним татуюваннями 😊 Десь має бути розумна межа. І цю межу колись гарно окреслив суд у Бельгії (https://www.lexology.com/library/detail.aspx?g=b8b5f437-caa5-42d9-b62c-b00bf95114d8): тату-майстер, який створив дизайн, має право відтворювати дизайн на інших, але не має права перешкоджати фотографуванню особи, на яку було нанесено татуювання, та розповсюдженню цих фотографій.

Ще одненька справа про здоровий глузд 😊 У 2016 році тату-компанія Solid Oak Sketches подала до суду на Take-Two Interactive за порушення авторських прав – зображення татуювань Леброна Джеймса (баскетболіст, якби хто питав) та інших гравців у відеогрі та на її обкладинці (https://www.reuters.com/article/us-take-two-interac-lawsuit-nba-tattoos-idUSKCN10D28X/).

Довго ся судили. У березні 2020 року федеральний суддя постановив (https://copyrightalliance.org/faqs/tattoos-copyright/), що Take-Two Interactive не можна звинувачувати у порушенні авторських прав через використання татуювань Леброна Джеймса та інших гравців у відеогрі NBA 2K. Бо тату-майстри знають, що татуювання відомих спортсменів, швидше за все, будуть демонструватися на публіці. Тому вважається, що вони надали гравцям невиключну ліцензію на використання татуювання як частини їхнього образу. Крім того, суд визнав використання de minimis (малозначне; таке неістотне, що не порушує права, тому не варте уваги). У грі є понад 400 гравців, татуювання видно лише тоді, коли геймер обирає декількох конкретних з них (https://www.gmlaw.com/news/video-games-tattoos-and-copyrights-a-unique-and-unsurprising-lawsuit/).

Та й під час гри (навіть при обранні цих декількох гравців) зображення таке віддалене і нечітке, що тату й не побачиш толком. І будемо відверті: розробники відеогри не конкурували з тату-майстрами і не набивали подібні тату іншим людям. Вони ПРОСТО створили реалістичні образи гравців. Тому це було добросовісне використання. Суд сказав компанії-позивачеві датись на стримання.

Можна якось уникнути l`amour de trois (ти+татуха+майстер тату), чи нема на то ради? Чому ж ні, якщо так 😊 Покажи документально, що автор – це ти. У договорі з майстром тату слід закласти таку формулу:

- я прийшов до тебе з чітким баченням мого татуювання, приніс тобі ескіз;

- ти вмієш користуватись інструментом, але дієш без жодного відступу від моїх вказівок (щоб без фокусів і свого бачення!);

- за роботу отримаєш оплату, а будь-які авторські права – зась;

- додатково бавимось в ексклюзив: набити таке тату ще комусь я забороняю, інакше будеш вже ти мені платити ☺

Якщо ж підпишете договір про створення на замовлення об’єкта авторського права (ти придумав моє тату, але продав мені права, коли я оплатив за твою роботу), у майстра залишаться т.зв. особисті немайнові права автора (їх продати неможливо, як не крути). Майстер не зможе тебе кошмарити вимогами про сплату компенсацій, коли спробуєш заробити грошиків за допомогою тату (наприклад, знімешся у рекламі суперзволожуючого крему, щоб татуха сяяла 😊). Але зможе вимагати вказувати його ім’я при використанні тату чи забороняти перебити стилізоване сердечками і квіточками ім’я розлюбленої ЛЄРА на вподобаного ВАЛЄРА ☺ Щоправда, можете на березі домовитись з ним (і написати це у договорі), що його ім’я вказувати не будете, а переробка не порушуватиме його прав. Але ж краще, коли усі права – твої без нюансів 😊

Тату і ТМ – це теж цікаво. Наприклад, Сему Пеніксу, власнику кав’ярні, який проживає в Нью-Йорку, у 2013 році погрожували позовом про порушення прав на торговельну марку через татуювання «Я [кавова чашка] Нью-Йорк», яке він має на кулаку.

На логотипі магазину Penix був зображений татуйований кулак Сема Пенікса, який тримає кавовий портафільтр. Департамент економічного розвитку штату Нью-Йорк, якому належить ТМ «I ♥ NY», надіслав Penix лист про припинення діяльності (https://theconversation.com/who-owns-your-tattoo-maybe-not-you-56050), оскільки вважав, що логотип порушує права на торговельну марку. Щоб уникнути позову, Пенікс погодився на кілька умов, включаючи деякі обмеження щодо того, як його кулак можна (і не можна) фотографувати.

Словом, будьте уважними з інтелектуалкою, щоб не вийшло, як у рядках Василя Андрійовича (дуже люблю того вірша♥):

…І тому для мене так трагічно

Те, що ти чиясь, а не моя.

😊 😊 😊