Історія українського кінематографа: Сталінські репресії та Друга світова війна

Темою наступного допису в серії про наш вітчизняний кінематограф стане важкий період для українського народу та всієї Європи. 😔

Про кіно 1930-1940х років у новій каруселі. ➡️

Цей період характеризується початком формування тотальної цензури й згортанням українізації в культурі та суспільстві. Вже в 1929 році жертвою замовного цькування стає фільм «Злива» Івана Кавалерідзе, а в 1933 зʼявляється стаття авторства Олександра Корнійчука та Івана Юрченка «Розгромити націоналізм в кінематографі». В ній за «націонал-буржуазну пропаганду» критики зазнають такі українські стрічки, як: «Василина», «Тарас Трясило» і «Кармелюк» тощо. 

В 1934 році пройшов Перший Всесоюзний з'їзд радянських письменників. На ньому російський письменник Максим Горький закликав радянських митців визнати соціалістичний реалізм за «основний творчий метод». Його виступ закріпив панування соцреалізму в усіх видах мистецтва тодішнього СРСР: від образотворчого до кінематографа. 

1930-ті роки сумновідомі Сталінськими репресіями та «Великим терором». Жертвами цієї доби стають режисери Лесь Курбас і Фавст Лопатинський, які втратили свої життя в таборах особливого призначення. Майстер українського кіно Олександр Довженко був вимушений покинути батьківщину й знімати соцреалістичні фільми на замовлення держави, а вже згаданий Іван Кавалерідзе –відмовитись від проєкту фільму «Дніпро» та знімати безтурботні кіноопери.

З початком Другої світової війни український кінематограф було евакуйовано на схід СРСР та було підпорядковано ідеологічним завданням воєнної доби. Хоча це не заважало знімати справжні кіношедеври, серед яких фільм «Райдуга». Стрічка авторства Марка Донського і Ванди Василевської розповідала про трагедію окупованого фашистами українського села. 

В цей же період створюється сценарій «Україна в огні» Довженка, який спочатку Сталін сприйняв схвально. Але потім проєкт фільму було піддано розгромній критиці, чому стало причиною те, що в сценарії ніби як нічого не сказано про вирішальну роль «вождя» у перемозі над ворогом. Це і справді сильно відрізнялось від тодішньої картинки, оскільки у стрічках повоєнних років пропагандувалась ідея легкої та швидкої перемоги над фашизмом.

В тебе є що ще розповісти про українське кіно того періоду? Чекаємо тебе в коментарях!