«Гуркіт. Стукіт. Шелест»: Мала Галерея Мистецького арсеналу представить персональну виставку Тараса Ковача
10 жовтня 2024 року у Малій Галереї Мистецького арсеналу відкриється персональна виставка художника Тараса Ковача «Гуркіт. Стукіт. Шелест». Митець покаже живопис та відео- інсталяції, через які в індивідуальний спосіб осмислює досвід війни на прикладі трансформації міського ландшафту.
Виставка триватиме до 3 листопада 2024 року.
Кураторський текст
Виставка «Гуркіт. Стукіт. Шелест» — персональний проєкт художника Тараса Ковача, що запрошує до втіленого у вигляді живописної та відео- інсталяцій простору хащів та кучугур. Створений у 2023-2024 роках, проєкт архівує спостереження автора за трансформацією природи у місті під час війни та формуванням нової екосистеми зелених зон, що стають прихистком для військових та ареною бойових дій водночас.
З початком повномасштабного вторгнення Київ був частково замінований, а у скверах, парках та прилеглих до міста лісах було зведено укріпрайони. Однак вже навесні 2022 року природа почала захоплювати ці території столиці назад: через перемішаний ґрунт барикад та окопів проросли бур’яни, утворюючи густі трав’яні хащі. Сьогодні в публічному просторі міста лишається дедалі менше слідів від колишніх траншей та вогневих позицій: більшість укріпрайонів, що знаходились як у середмісті, так і у спальних районах Києва вже засипані, а частина з них перетворилась на клумби.
Масив живопису в експозиції створює ефект занурення у ландшафт зеленої зони, де, маскуючись, людині легко злитися з хащами. В зонах активних бойових дій так звані «зеленки» набувають апокаліптичного вигляду – це перемішані коріння, стовбури дерев, корчі, які продовжують бути схованкою для військових. Живопис зображає переважно сутінки, в яких тануть відчуття простору, плановості, відстаней та форм. Все стає єдиним осередком подій, де зникає усвідомлення конкретних об’єктів і розділення простору на складові. Суб’єктності набуває сам простір лісосмуги або посадки, що первинно виконували функціональну роль, зонуючи сільськогосподарські території, але під час війни набули стратегічного значення, адже безпосередньо за них і тривають бої.
Відеоробота представляє документацію досвіду художньої взаємодії автора з ландшафтом зеленої зони у місті. Ключовим для неї стає об'єкт – створений для зйомок штучний елемент пейзажу, що, маскуючись під нього, несподівано починає рухатись, руйнуючи цілісне сприйняття довколишнього середовища. Об’єкт відсилає до окопів та нашвидкоруч зроблених із мішків з піском, землі та дерева бліндажів, що з’явилися в Києві наприкінці зими 2022 року, та вже за декілька місяців були поглинуті чагарниками, перетворившись на моторошні силуети у публічному просторі міста. Деформуючи звичний обрис пейзажу і його сприйняття, вносячи тривогу від усвідомлення присутності чогось невідомого, того, що цей ландшафт весь час приховував, цей створений художником рухомий елемент стає провідним у проєкті.
Авторка тексту і кураторка виставки — Ганна Циба
Тарас Ковач — художник, працює з графічним мистецтвом, створює об’єкти та інсталяції. Викладач кафедри графіки у НАОМА. Займається дiяльнiстю, пов’язаною зi збереженням та розвитком творчих майстерень на вулиці Сошенка, 33. З червня 2022 року і дотепер Тарас Ковач є волонтером добровольчого будівельного батальйону «Добробат», що займається відбудовою населених пунктів України, які постраждали внаслідок повномасштабного російського вторгнення. Живе та працює у Києвi.
Одними з головних тем його художніх проектів є суспільний ландшафт, перетворення міського середовища його мешканцями, функціонування місцевих спільнот. Вивчаючи повсякденне середовище проживання, автор працює з концепцією центру і периферії, а також з поєднанням та зіставленням цих соціальних контекстів. Після початку повномасштабного вторгнення продовжив вивчати трансформацію міського середовища та звернувся до теми «природи» під час війни.
