У Малій Галереї Мистецького арсеналу презентували виставку «За прозорою завісою»

У Малій Галереї Мистецького арсеналу відбулося відкриття персональної виставки Юрія Болси «За прозорою завісою».

Виставка триватиме до 28 липня 2024 року у Малій Галереї Мистецького арсеналу.

Адреса:

• вул. Лаврська, 10
• Графік роботи: середа — неділя, з 12:00 до 19:00
• Вхід вільний

Про автора

Юрій Болса народився 6 травня 1997 року в місті Червоноград на Львівщині. Закінчив Вище професійне училище №11 м. Червоноград за спеціальністю оператор комп’ютерного набору і верстки (2015). Художня практика почалась із самовільного заточення у квартирі, яке тривало 6 років. Тому автор працює з особистими сюжетами, в яких домінують самотність, саморуйнація і дослідження навколишнього соціуму через призму відчуженості. Після переїзду в Київ став більше працювати з соціально-політичними проблемами, які перегукуються з його травмами. Основним напрямом є тема руйнації та змін, які призводять до появи чогось нового.

Кураторський текст

Персональна виставка Юрія Болси фокусується на самотності та чутливості до всього, що стосується змін у житті. Це почуття робить нас вразливими, загострює чуттєвість як до подій, розмов, ситуацій і будь-яких знаків, які мотивують продовжувати рух вперед, так і до того, що, несучи загрозу, провокує залишитися в безпечних умовах.

До цих роздумів художника підштовхнув переїзд з рідного міста Червоноград на Львівщині до Києва. За два тижні у новому місті на додачу до стану загальної тривоги художник переніс запалення апендициту, що тільки погіршило його неспокій. Сильний біль і страх супроводжували Юрія під час перебування у злиденній клініці, пробуджуючи у ньому думки, що все ж не варто було переїжджати з Червонограда. Після лікарні він не зміг повернутися до квартири, адже його сусідка захворіла на коронавірус. Тож художник мусив спеціально винайняти інше житло ще на два тижні і провести там тривалий час на самоті з постійним болем і внутрішніми сумнівами щодо рішення про свій переїзд. Не маючи змоги ходити в майстерню через стан свого здоров’я, Юрій намагався малювати у квартирі. Це нагадало йому життя в Червонограді, де він так само малював картини вдома на самоті — тільки тепер до психологічних болів додавались фізичні.

Самотність стала постійною супутницею митця у Києві, а думки про правильність рішення переїхати ставали дедалі більш гнітючими. Навіть серед людей у натовпі він відчував себе загубленим і чужим, а звичні соціальні зв'язки сприймалися як виклик. Як розповідає Юрій, велике місто повинно було би вгамувати самоту, але насправді та лише поглибилася.