Українська вулична фотографія обрала 20 найкращих фотографій 2020 року
Четвертий рік поспіль, адміністратори групи «Українська вулична фотографія» підбивають підсумки року добіркою кращих фотографій з надісланих. Адміністратори обрали 20 фотографії за 2020 рік із поміж 6000 надісланих.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/a04b5fc3-6e42-476c-8be7-7313faac26f2.jpg)
«Світлина, що сподобається тобі під час відбору — це завжди подарунок. Я ціную моменти, на які реагую спонтанно, не встигаючи усвідомити, що саме мене зачепило. Це фото я зробила на околиці ринку спального району Одеси, вдалині від активної торгівлі. У мить зйомки то був імпульс, вибух усередині — просто піднімай камеру і знімай, не думай! Тепер я розумію, що мене заворожили світло й магія акваріумів, а ще спокійний продавець, що проходив на їхньому тлі. Я відчула захват і радість, як у дитинстві, коли батьки подарували мені рибок. Глядачі, звісно, не конче відчуватимуть те саме — щойно світлину виставлено на огляд, вона звільняється від суб’єктивного відчуття автора, відкриваючись для будь-якого нового переживання. Це, до речі, причина, чому я не даю світлинам назви. Не хочу їх обмежувати. І коли фотографія по-своєму вибухає у кожній душі — тоді це гарна фотографія», — Тетяна Редченкова.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/07140b08-a6b0-4a27-9954-3433a93c00d8.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/4979ae4c-87b0-4a87-abc0-4fbd12dbc46a.jpg)
«Цю фотографію я зробив біля одного з торгівельних центрів у спальному районі Львова. Це місце і раніше привертало мою увагу, але без хорошого світла воно втрачало свій шарм. Одного вечора ще здалеку я побачив автомобіль, припаркований біля сіті-лайту, — там не було реклами, той просто світив яскравим світлом. Підійшовши, звернув увагу на цікаву текстуру вікон. Щойно я почав кадрувати зображення, під’їхав інший автомобіль, який підсвітив перехожих. Тоді мені вдалось «вхопити» цей кадр. Бо за мить водій припаркував авто і вимкнув фари. Бувають моменти, коли дрібниці додають сцені магічності. Так і у цій абсолютно буденній ситуації випадково з’явилися головні герої, а хороше світло розставило акценти. У такі моменти фотографія раптом перетворюється на кадр із фільму, який ти робиш тут і зараз за власним сценарієм, маючи 1/125 секунди. Часто ловлю себе на думці, що у сучасній стріт-фотографії такого бракує — бракує настрою. Я ж завжди намагаюся зробити так, щоб глядач відчув його», — Тарас Бичко.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/0143e1d3-795c-4696-a532-413c28c73351.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/2c011f06-b922-47c2-a0fa-d4c4ea3e7686.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/463544f4-e7d2-4a85-a00c-3a113c995d53.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/c37760d9-b249-4a1a-bd5b-e40e491a7b60.jpg)
«Основним завданням вуличної фотографії є фіксація і збереження часу, в якому ми живемо. Особливо актуально це стає сьогодні, коли світ стрімко змінюється на наших очах. Те, що здавалося дивним ще вчора, сьогодні стало новою нормою. У пошуках символів візуальної ідентичності нової епохи і була зроблена ця фотографія. Як писав німецький філософ Вальтер Беньямін, проникнення в суть епохи відбувається через незначні поверхневі симптоми», — Михайло Палінчак.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/df596410-5ab8-4915-9b9e-33ba59f620d2.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/cc128e04-474d-49a8-9950-be0c9ed5d871.jpg)
«Важливе не те, на що ти дивишся, а те, що ти відчуваєш. У кольорових фотографіях мені подобається додавати червоний акцент. Цього разу я поспішав на дружню зустріч і чекав на трамвай. Здалеку помітив червону дамську сумочку у вигляді сердечка, і мене охопило бажання глянути на той потенційно цікавий кадр зблизька. Трамвай, звісно, поїхав без мене. Наблизившись, я також помітив елегантні білі рукавички. Ідеї кадрів замерехтіли у моїй уяві. Натомість леді у червоному виявилася супершвидкою. Вона теж кудись поспішала, тримаючи у правій руці ключі. Декорації швидко змінювалися, тому довелося трохи підбігти, аби встигнути. Дівчина озирнулась — усе склалося», — Адрій Мур.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/adf9de34-f0e6-45c5-8656-a4e342e73d10.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/0ddef41e-a9cc-4114-9e6a-bf9b731eedf1.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/4a2a443d-a55f-40a6-bde8-087ec5097fc0.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/83999d74-567d-406f-87f4-2afe2a98357f.jpg)
«Того сонячного ранку я прогулювався містом з метою зробити кілька цікавих кадрів для домашнього завдання у Школі фотографії Віктора Марущенка.Тема світла у фотографії завжди була для мене однією з улюблених, натомість ранкове сонце — природним інструментом, із яким досить легко і приємно працювати. Мій фотомаршрут пролягав повз пивзавод «Опілля» — місце, де нерідко можна натрапити на цікавих людей і захопливі сюжети. Втім, усе довкола здавалося банальним, тож я вирішив рухатися далі. Але мене як випадкового перехожого все ж зацікавило, що відбувається позаду вантажівки. В одну мить перед очима зійшлося одразу кілька сюжетних ліній, що я й зафіксував своєю камерою», — Володимир Полиняк.
![](https://cdn.cases.media/image/wide/9ead39f0-c5f0-40f3-8b7d-d26af5ae88ac.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/21073e0d-649e-4ff4-a51b-0199e6622cb0.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/d33d5904-54b8-4158-a07b-64abb2a61659.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/6d647b77-df9f-4568-b523-93d04b1b822f.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/048d895f-9f81-4eb5-b926-e412f5f110a6.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/c1af4923-49eb-4ecd-bf8c-2a7bccf24fe1.jpg)
![](https://cdn.cases.media/image/wide/6da6ed6f-4c53-4550-94cf-dda02c236eb2.jpg)
Група «Українська вулична фотографія» була створена у травні 2017 року трьома фотографами: Тарас Бичко, Володимир Петров й Михайло Палінчак.