Один і той самий макет може виглядати по-різному залежно від способу друку. Кожна технологія має свої особливості відтворення кольорів, деталей і текстур, а також обмеження щодо матеріалів. Тому дизайнеру варто обрати спосіб друку ще до початку роботи над макетом, щоб врахувати технічні вимоги й отримати очікуваний результат. У цій статті розглянемо 11 способів друку, їхні особливості та вимоги до макетів.
А якщо ви хочете опанувати всі етапи додрукарської підготовки та навчитись коректно готувати дизайн до друку, долучайтеся до воркшопу «Підготовка макетів до друку» разом з Олексієм Бондаренком уже 17 жовтня.
Базові поняття
Перш ніж перейти до способів друку, ознайомимося з термінами, які знадобляться під час підготовки макетів:
CMYK — колірна модель, що складається із чотирьох кольорів: блакитного, пурпурового, жовтого та чорного, які використовують для повноколірного друку, наприклад журналів і каталогів.
Pantone — система стандартизованих кольорів, яка допомагає точно відтворювати потрібні відтінки, наприклад фірмовий колір на пакуванні.
Виліт — продовження фону та інших елементів макета за лінію обрізу, зазвичай на 3 мм, щоб після різання не залишалися білі краї.
Растр — спосіб відтворення напівтонів за допомогою дрібних точок, які створюють ілюзію плавних переходів кольорів, наприклад на фотографіях.
Тираж — кількість примірників друкованої продукції, наприклад 500 листівок або 10 000 етикеток.
Приладка — підготовка й налаштування друкарської машини перед запуском тиражу, зокрема регулювання подачі фарби та суміщення кольорів.
1. Офсетний друк
Під час офсетного друку для кожного кольору створюють окрему алюмінієву пластину. З неї фарба переноситься на гумовий валик, а потім на папір. Головна перевага офсету — вигідна вартість великих тиражів. Підготовка друкарської машини потребує часу й коштів, але що більше примірників друкують, то дешевше коштує кожен із них.
Цей спосіб використовують для друку на папері та картоні. Він добре підходить для книг, журналів, каталогів, буклетів, листівок і пакування. Натомість для малих, термінових або персоналізованих тиражів краще обрати цифровий друк.
Що врахувати дизайнеру: у макеті потрібно передбачити вильоти під обріз, дотримуватися обмежень сумарного покриття фарбою, а для точного відтворення фірмових кольорів за потреби використовувати Pantone.
2. Цифровий друк
На відміну від офсетного, цифровий друк не потребує виготовлення друкарських форм. Зображення переноситься на матеріал безпосередньо з файлу, тому цей спосіб добре підходить для малих і термінових тиражів. Особливість цифрового друку — можливі відмінності у відтінках між партіями. На результат впливають налаштування обладнання, температура, вологість і тип паперу. Також на великих однорідних кольорових площинах іноді з'являються помітні смуги.
Існує кілька різновидів цифрового друку: тонерний використовують для візиток, листівок і буклетів, рідкотонерний — для етикеток і пакування, а струменевий — для фотографій, плакатів і широкоформатної продукції. Цифровий друк також дозволяє персоналізувати кожен примірник, наприклад додати різні імена чи номери. Проте для великих тиражів він зазвичай менш вигідний за офсетний.
Що врахувати дизайнеру: варто уникати великих однорідних заливок і перевіряти кольори на пробному відбитку, особливо якщо важливо точно відтворити фірмові відтінки.
3. Флексографія
Флексографія працює за принципом штампа: фарба переноситься на матеріал за допомогою гнучкої полімерної форми. Цей спосіб дозволяє друкувати на рулонних матеріалах із високою швидкістю. Головна особливість флексографії — обмежена деталізація зображень. Під тиском друкарська форма дещо деформується, через що тонкі лінії та дрібний текст можуть втрачати чіткість, а плавні градієнти — відтворюватися нерівномірно.
Флексографію використовують для друку на плівці, фользі, папері, самоклейних матеріалах і гофрокартоні. Вона добре підходить для великих тиражів етикеток, пакетів, стаканчиків і пакування, але менш вигідна для малих накладів.
Що врахувати дизайнеру: потрібно дотримуватися мінімальної товщини ліній і розміру шрифту, обережно використовувати дрібні деталі та градієнти, а також передбачати трепінг — невелике перекриття кольорів, яке допомагає уникнути білих проміжків між ними.4. Глибокий друк
Під час глибокого друку зображення гравіюють на металевих циліндрах у вигляді дрібних заглиблень, які заповнюються фарбою. Під тиском фарба переноситься із циліндра на матеріал. Головна перевага цього способу — висока швидкість друку та стабільна якість великих тиражів. Виготовлення циліндрів коштує дорого, проте вони витримують мільйони відбитків. Водночас через особливості технології краї дрібного тексту можуть виглядати нерівними.
Глибокий друк використовують для плівок, фольги та тонкого паперу. Він підходить для масового виробництва пакування снеків, кави, солодощів, а також шпалер і декоративного паперу. Для малих тиражів або дизайнів, які часто змінюються, цей спосіб невигідний.
Що врахувати дизайнеру: потрібно дотримуватися мінімального розміру шрифту й товщини ліній, особливо для світлого тексту на темному тлі. Для друку на прозорій плівці також варто передбачити окремий шар білої підкладки.
5. Шовкографія
Під час шовкографії фарбу продавлюють крізь спеціальну сітку з трафаретом на поверхню матеріалу. Для кожного кольору використовують окремий трафарет і прохід друку. Головна перевага шовкографії — яскраві та насичені кольори завдяки товстому шару фарби.
Технологія дозволяє друкувати білим на темних поверхнях і використовувати спеціальні фарби: металічні, флуоресцентні та об’ємні. Водночас вона гірше підходить для фотографій, складних градієнтів і багатоколірних макетів.
Шовкографію використовують для друку на текстилі, папері, склі, пластику, металі та дереві. Вона підходить для футболок, шоперів, плакатів і сувенірної продукції.
Що врахувати дизайнеру: кожен колір потрібно підготувати окремим шаром, обмежити кількість кольорів і дотримуватися мінімальної товщини ліній. Для точного відтворення відтінків можна використовувати Pantone.
6. Високий друк
Під час високого друку фарбу наносять на виступи рельєфної друкарської форми, яка під тиском переносить зображення на папір, залишаючи характерні заглиблення. Для кожного кольору використовують окрему форму та прохід друку.
Головна особливість високого друку — виразна текстура й рельєф відбитка. Водночас великі кольорові заливки можуть виходити нерівномірними, а друк фотографій і градієнтів має суттєві обмеження.
Цю технологію використовують переважно на щільному бавовняному папері та дизайнерському картоні. Вона підходить для візиток, запрошень, листівок і обкладинок малими тиражами, але невигідна для масового виробництва.
Що врахувати дизайнеру: макет потрібно підготувати у векторному форматі, розділити кольори на окремі шари та дотримуватися мінімальної товщини ліній. Для точних відтінків можна використовувати Pantone, а для двостороннього друку варто обирати дуже щільний папір.
7. Ризографія
Під час ризографії зображення переносять на папір через спеціальний трафарет, закріплений на барабані з фарбою. Для кожного кольору використовують окремий барабан і прохід друку. Головна особливість ризографії — яскрава палітра спеціальних фарб, які можна накладати одна на одну для отримання нових відтінків. Через невеликі зміщення паперу кольори можуть не збігатися між собою, створюючи характерний ефект ризографії.
Цей спосіб використовують для друку на некрейдованому папері. Він підходить для зінів, плакатів, листівок, афіш та артпринтів. Водночас ризографія не підходить для точного відтворення кольорів, фотографій і великих суцільних заливок.
Що врахувати дизайнеру: кожен колір потрібно підготувати окремим файлом у відтінках сірого, передбачити можливе зміщення кольорів і врахувати характерну зернистість друку.
8. Тамподрук
Під час тамподруку фарбу наносять на пластину із заглибленим зображенням, а потім переносять на предмет за допомогою м’якого силіконового тампона.
Головна перевага цього способу — можливість друкувати на вигнутих і нерівних поверхнях. Силіконовий тампон пристосовується до форми предмета, проте площа друку обмежена, тому технологія не підходить для великих зображень, фотографій і градієнтів.
Тамподрук використовують для нанесення зображень на пластик, метал, скло, кераміку та гуму. Він добре підходить для логотипів на ручках, флешках, іграшках, кнопках техніки та інших невеликих предметах.
Що врахувати дизайнеру: макет потрібно підготувати у векторному форматі, використовувати плашкові кольори, обмежувати їхню кількість і дотримуватися мінімальної товщини ліній.
9. Прямий друк на тканині (DTG)
Під час DTG-друку струменевий принтер наносить фарбу безпосередньо на тканину. Перед друком матеріал обробляють спеціальним засобом, а на темних тканинах додатково створюють білу підкладку. Наприкінці фарбу закріплюють термопресом. Головна перевага цього способу — можливість друкувати навіть одиничні вироби без підготовки друкарських форм. Технологія добре відтворює фотографії та градієнти, але для великих тиражів є дорогою.
DTG-друк найкраще підходить для бавовни та деяких змішаних тканин. Його використовують для футболок, персоналізованого одягу й мерчу. Водночас технологія має обмеження щодо синтетичних тканин, неонових кольорів і точного відтворення Pantone.
Що врахувати дизайнеру: макет потрібно підготувати у форматі PNG з прозорим фоном у реальному розмірі друку. Варто уникати напівпрозорих елементів, оскільки на темній тканині через білу підкладку вони можуть виглядати нечіткими або брудними.
10. Друк із перенесенням плівки (DTF)
Під час DTF-друку зображення спочатку наносять на спеціальну плівку разом із білою підкладкою. Потім додають клейовий порошок, який закріплюють нагріванням, а готовий принт переносять на виріб за допомогою термопреса. Головна перевага цього способу — можливість друкувати деталізовані багатоколірні зображення на різних тканинах. Водночас принт утворює відчутний шар на поверхні, тому великі зображення можуть робити тканину жорсткою та менш повітропроникною.
DTF-друк підходить для бавовни, синтетики, змішаних тканин і шкіри. Його використовують для невеликих тиражів мерчу, логотипів і принтів на одязі. Проте для великих зображень на всю площу виробу краще обрати іншу технологію.
Що врахувати дизайнеру: макет потрібно підготувати у форматі PNG з прозорим фоном, уникати напівпрозорих елементів і дотримуватися мінімальної товщини ліній.
11. Сублімація
Під час сублімаційного друку зображення спочатку наносять спеціальними чорнилами на трансферний папір. Під дією високої температури чорнило переходить у газоподібний стан і проникає у волокна поліестеру або полімерне покриття виробу. Головна перевага цього способу — можливість створювати повнокольорові зображення, які не утворюють відчутного шару на поверхні. Водночас технологія підходить лише для світлих матеріалів, оскільки не передбачає використання білої фарби.
Сублімацію використовують для друку на поліестері та предметах зі спеціальним покриттям. Вона добре підходить для спортивного одягу, прапорів, текстильних банерів, чашок і сувенірів. Для бавовни та темних тканин цей спосіб не підходить.
Що врахувати дизайнеру: макет потрібно підготувати як повнокольорове растрове зображення, враховуючи, що білі ділянки залишаться кольором матеріалу. Для друку на всій площі одягу дизайн готують за викрійкою з вильотами.
Кожен спосіб друку має свої переваги та обмеження, тому враховувати особливості технології варто ще на етапі розробки дизайну. Більше про технічні вимоги та підготовку макетів поговоримо на практичному воркшопі «Підготовка макетів до друку». Встигніть зареєструватись і зустрінемось уже цієї суботи 😌
