«Книжкобус». Досвід керування проектом
Олена Кривенко, голова благодійного фонду «КОЛО»
Олександра Кольцова, керівник «Фундації Дарини Жолдак»
Проект «Книжкобус» авторки між собою називають «розштурхувачем». Його мета — змінювати освітню систему та заохочувати батьків та викладачів до експериментів у навчанні читанню. І діти, й батьки, і вчителі у «Книжкобусі» не тільки читають та виконують вправи на розвиток мовлення, а й дивляться відео, слухають вірші, ознайомлюються з мистецькими творами, конструюють, грають, спілкуються, навчаються один в одного.
Після конференції Cases: Autumn ми дізналися в кураторок проекту, як їм вдається комунікувати з такими різними цільовими аудиторіями, залучати до проекту дедалі більше партнерів та як «Книжкобус» розвиватиметься далі.
Пошук партнерів
Олена Кривенко, голова благодійного фонду «КОЛО»:
У пошуку спонсорів потрібно дивитися на масштаби свого проекту і реально оцінювати бюджет. Зрозуміти, які основні статті витрат, і якщо проект великий, то які альтернативи фінансуванню.
У нас, наприклад, внутрішнє переоснащення автобуса зроблене коштами ТМ «Молокія», з утриманням самого автобуса та технічними питаннями допомагає Київпастранс, з утриманням персоналу — благодійний фонд «КОЛО» та Фундація Дарини Жолдак. Компанія Microsoft надала для проекту 10 планшетів.
Ми шукали спонсорів, щоб придбати автобус, але зрозуміли, що після придбання його треба утримувати й технічно забезпечувати. Тоді почали шукати партнерів окремо для технічної та методичної частин, порахували вартість автобуса і дійшли висновку, що це завеликі витрати для нас.
Тоді ми звернули увагу, що є транспорт у місті, який використовується не на 100%, і представили проект у КМДА. У певний момент там його ухвалили. Так розпочався тривалий період пошуку автобуса разом із КП «Київпастранс».
Врешті, ми зупинилися на 20-літньому автобусі, який уже не їздив по рейсових маршрутах, тому його частково відновили, щоб він поїхав найказковішим маршрутом Києва.
Фактично «Книжкобус» є власністю громади міста Києва. Це найяскравіший київський транспортний засіб.
Окремо ми шукали партнерів, в цінності котрих ми би потрапляли з цим проектом. Так ми розпочали переговори з ТМ «Молокія» — у них якраз була лінійка молочних продуктів для дітей, а реклама продукції відбувалася через казкових літературних персонажів. Тобто для них це була зрозуміла інвестиція і маркетинговий крок, а також вагомий соціальний внесок.
Можу порадити шукати партнерів, з якими ви легко зможете порозумітися на рівні цінностей, і показати кожному, які в ньому будуть вигоди у вашому проекті.
Олександра Кольцова, керівник «Фундації Дарини Жолдак»:
Я працюю у Фундації 8 місяців, і запуск «Книжкобуса» став моїм першим проектом, тож труднощі пошуку фінансування та партнерів дісталися моїм попередникам.
Коли я вперше почула про автобус із книгами, мені було абсолютно незрозуміло, яким чином при такому малому охопленні ми зможемо заохотити дітей до читання — адже в нас лише один автобус, у якому одночасно можуть перебувати лише 12–15 дітей, понад 450 шкіл, у кожній на паралелі по кілька класів — усе це виглядало як ознайомчий проект, розрахований на 7–8 років щонайменше.
Від декоративної і символічної ролі хотілось одразу перейти до практичної користі, тому ми зробили акцент на тому, що відбувається всередині «Книжкобуса» — власне, на вправах із розвитку мовлення та читання.
Завдяки досвіду, який ми напрацьовуємо в «Книжкобусі», нам вдається розроблити активності для шкіл та бібліотек, і цей наш методичний багаж поступово стає окремим продуктом.
Я також дуже рада, що партнером проекту став бренд, чию продукцію люблять батьки та діти — його присутність у “Книжкобусі” виглядає дуже не-по рекламному органічно.
Робота з різними цільовими аудиторіями
Олена Кривенко:
Для вчителів ми влаштовуємо окремі зустрічі, коли приїздимо до шкіл із нашою програмою. Розповідаємо їм про власний досвід, підтримуємо сучасними методичними матеріалами.
З дітьми ми працюмо в автобусі, комунікуємо у Facebook. Для дітей зроблений сайт: там вони можуть переглянути ролик про мандрівку «Книжкобуса», взяти участі у конкурсі з персонажами мультфільмів, написати нам листа.
Для батьків ми проводимо окремі зустрічі, які анонсуємо на всіх наших ресурсах. Наприклад, під час Книжкового Арсеналу ми збирали батьківські лекції з Олесею Мамчич.
Ми намагаємося будувати діалог із батьками, поки ті залишаються в автобусі почекати дітей, зайнятих у наших активностях. Інколи даємо завдання додому, щоб батьки й діти могли повернутися до читання.
З дітьми в автобусі працюють методисти. У нас двоє методистів із літературного читання. Окремо долучаємо партнерів: представники української ТМ «Розумники» разом з дітьми працюють із планшетами, інтерактивною дошкою; викладачі технічної студії «Винахідник» до нас приходять із заняттями з робототехінки, конструювання з лего; є й інші напрямки — академія кодування, науковий блог тощо. Кожну програму розробляємо індивідуально, робимо пробні уроки, а потім корегуємо роботу, шукаємо, що є нового і як по-новому це подати.
Олександра Кольцова:
Сучасних дітей,— а надто столичних — важко чимось здивувати, а ще складніше заохотити їх подивитись на знайомий процес читання по-новому. Ми міксуємо різні види діяльності, методи, технології, тому нам поступово вдається знаходити і винаходити ігрові форми, у які ми «ховаємо» читання.
Деякі діти стають гарними читачами змалку — ймовірно тому, що батьки дуже рано починають оточувати їх книжками, читають вголос, грають у слова, збирають бібліотеку цікавих книжок разом з малюками. Більшість почитають активно взаємодіяти з книгами вже у школі, коли читання часто має примусовий характер і позбавлене чар батьківської уваги до дитини, з яким асоціюється читання вголос вдома. Ми рекомендуємо батькам не переривати практику читання дитині протягом кількох перших років у школі. Навіть коли вона вже добре читає сама, читання вголос кимось із батьків допомагає дитині зберегти позитивне забарвлення читання.
Добір контенту
Олена Кривенко:
Багато методичних матеріалів ми робимо самостійно. Але також досліджуємо новинки, співпрацюємо з університетами підвищення кваліфікації.
Потрібний освітній контент, як правило, вже винайшли, просто треба ним правильно користуватися, щоразу складати новий конструктор.
Коли ми тільки почали популяризувати читання, то довірили одній із груп студентів КАМА опрацювати проблеми викладання літератури у школі. Студенти показали нам відео з семирічною дівчинкою, яка пояснила, що любить читати зовсім не те, що змушують читати у школі.
У сприйнятті дітей письменник старий, сумний, із вусами і давно помер. Ми намагаємося розвіяти цей міф.
Тож у нас велика частина програми приділена тому, щоб показати, що є багато сучасних письменників, вони живі й молоді, готові спілкуватися. Є вправа, коли після читання віршів Сашка Дерманського ми пропонуємо дітям уявити людину, яка написала цей вірш. Ми умовно малюємо портрет цієї людини, а потім показуємо відео з письменником. Для дітей це завжди здивування. У нас і серед вчителів багато хто не знає, як виглядають сучасні письменники.
У «Книжкобусі» облаштована кіностудія, де ми записуємо відеозвернення та розмови з сучасними письменниками, видавцями та ілюстраторами.
На зустрічах ми пильно стежимо, цікаво чи нецікаво дітям. Більшість занять їм дуже подобається. Були випадки, коли діти просили домашнє завдання на канікули. Дуже популярними виявилися історична друкарня та майстер-клас із виготовлення книги. Ми ставили старі машинки, дали дітям пописати пером, а потім подрукувати, щоб вони відчули, як розвивалася книга зі зміною технологій.
Олександра Кольцова:
У нас в “Фундації Дарини Жолдак” поступово утворюється міні-методичний центр із викладачів та ентузіастів, які готові експериментувати у царині популяризації читання. Оскільки мі є незалежною організацією, ми можемо долучати дуже різних спеціалістів і створювати унікальний контент.
Цього року ми проводимо експериментальний ігровий практикум «Як приборкати Книжкозавра» на базі ЦБС Солом’янського району. Відгуки дітей, батьків та викладачів дають надію. Окрім того, на 2017 рік Фундація запланувала кілька окремих активностей, спрямованих на популяризацію саме сучасної української дитячої літератури.
Перспективи проекту
Олена Кривенко, Олександра Кольцова:
Хочеться й далі допомагати вчителям викладати в новому, сучаснішому форматі, давати дітям навички ефективної сучасної людини. Тут безмежний простір для розвитку — від навчання до розробки методик, колаборації, масштабування проекту по Україні, щоб він був представлений не тільки в Києві.
Олександра Кольцова:
Ми впевнені, що наш досвід стане у нагоді державі та освітянам. Можливо, нам вдасться знайти нові точки дотику у роботі з місцевим врядуванням і заохотити його представників до появи ще кількох «Книжкобусів».