Комунікаційна етика: Оксана Аккерман про чутливі теми та трагедії
Згадайте перший місяць війни. Він виявився найемпатичнішим з точки зору особистої комунікації. Повідомлення з текстом: “Як ти?” несло собою значно більше за слова “кохаю”, “сумую” чи “переживаю”. І от майже рік, як всі ми опановуємо дисципліну, яку не викладали на факультетах журналістики/PR та курсах, – комунікацію воєнного часу.
Наша швидка адаптивність дозволила економіці вижити й пристосувати буденність до нових реалій, в якій щодня співіснують життя та страшні трагедії зламаних людських доль. Власне, ця, притаманна українцям риса, неодноразово була відмічена, як західними медичними експертами в ковідні часи, так і зараз пересічними європейцями, які дивуються своєчасній доставці Glovo під час повітряної тривоги. І це неймовірно.
Одночасно з цим, нам важливо не зчерствіти, нібито звикнувши до трагедій, та пам’ятати, що будь-яка комунікація, особливо у відверто складні для країни дні, має бути інтегрована в порядок денний. Що я маю на увазі?
Ми з командою часто обговорюємо, що етика та емпатія мають бути притаманні будь-якій людині — чи то вона висловлює почуття, як приватна особа, чи від імені компанії або установи. І склали для себе декілька пунктів, на які спираємося у власній роботі. Тож, про що важливо пам‘ятати, на наш погляд:
1. Почуття постраждалих та їх близьких ВАЖЛИВІШІ за ваші
Ми вражені, збентежені та вбиті горем, але головне завдання — пам‘ятати, що все це ніщо у порівнянні зі станом постраждалих та їх родин. Тому кожне наше слово у публічній площині — навіть якщо це наша особиста сторінка у ФБ — повинно проходити жорсткий фільтр на етичність.
Перевірочне питання: «Що відчує постраждалий або його родина, коли це прочитає?». Ми підтримали, заспокоїли, виказали співчуття, або спонукали людину зануритися у жах події і пережити її знову? Чиї почуття важливіші для нас?
2. Вся вихідна комунікація може зачекати
Коли у вересні минулого року померла королева Великобританії, всі установи і бізнеси країни висловили співчуття й на тиждень, в знак поваги, припинили будь-яку комунікацію. Адже загальнонаціональна солідарність важливіша за будь-що.
Після звістки про трагічну загибель дітей і керівництва МВС переважна більшість українських персон висловила співчуття, але далі, в той же день, продовжили свої заплановані інтеграції наче нічого не трапилось.
Ми впевнені, що якщо це не пресслужба ДСНС та МВС України, то пресрелізи, доповіді про Давос, рекламні кампанії, новини про вихід нового продукту тощо, мають почекати хоча б добу.
3. Реакція бізнесу на трагедії — конкретна допомога
Компаніям, які напряму не пов’язані з подіями, краще повністю зупинити заплановані проявлення в день трагедії та жалоби.
Якщо СЕО є публічною особою і його компанія надає допомогу, текст зі скорботою та наданою допомогою повинен з'явитися саме на його сторінках.
Ми, як нація, відрізняємось від країни агресора тим, що в нас людина – найвища цінність. Вшанування пам’яті про людину та історія життя кожного загиблого українця – це надважливо для нашого майбутнього.
В перший місяць війни несвідома комунікація могла лишитися непоміченою, проте зараз емоційне виснаження кожного з нас помножилося на рік трагедій. Дуже важливо берегти один одного. Адже, якщо не ми, то хто?
Оксана Аккерман
засновниця PR buro ACKERMANN та телеграм-каналу Magic&PR