"Для мене менторство стало ще однією сходинкою у власному професійному розвитку”: про набуті досвіди менторок та їх менті під час менторської програми для молоді з інвалідністю “Career Hub Pro: Фриланс 4.0”

Графічна дизайнерка Ольга Праховнік, яка працює з топовими брендами України та світу стала менторкою для дівчат з інвалідністю

Ольга працює у сфері дизайну вже 10 років, з яких 5 років займається фрилансом як бренд-дизайнерка: “Наразі я є офіційною підприємицею в Іспанії. Мій основний напрямок — це створення логотипів та айдентики бренду. Серед моїх клієнтів — фонд та інші проєкти Маші Єфросиніної, переможці “МайстерШеф”, а також українські та міжнародні компанії”, - ділиться Ольга.

Про менторство на курсі “Career Hub Pro: Фриланс для молоді з інвалідністю 4.0” і посилене відчуття відповідальності

Шлях Ольги до менторства розпочався зі співпраці з іншими досвідченими дизайнерами у ролі наставника по проєктах. Проте це був її перший досвід взаємодії з дизайнерами-новачками з інвалідністю. Цей досвід викликав у Ольги посилене відчуття відповідальності.

"Я теж колись починала, і чудово розумію, наскільки необхідна підтримка та допомога з першими замовленнями. Вести комунікацію з клієнтом, аналізувати та розробляти замовлення, а потім гарно його ще презентувати — це скажена відповідальність та стрес для кожного спеціаліста, а особливо для людини, яка лише розпочинає свій шлях у професії", — розповідає Ольга.

Для менторства не потрібна мотивація, вважає Ольга. Важливим є відчуття соціального обов’язку, здорова емпатія та досвід, який ти можеш передати.

Виклики у менторстві

“Особисто у моєму випадку, одна з менті мала порушення слуху. Тому всі свої поради мені доводилося прописувати текстом. Враховуючи, що я завжди обґрунтовую правки, які вношу, і намагаюся максимально багато розповісти про важливість використання того чи іншого елементу та як він впливає на сприйняття, тексту виходило дуже багато. Тож я вчилася писати повідомлення одночасно інформативно, стисло і максимально зрозумілими словами. Звучить як виклик, але все виявилося реальним, просто потребувало більше часу," — згадує Ольга.

В Ольги було дві менті. З однією дівчиною вони розробляли візитівку для фотографині у стилі мінімалізм, з іншою — наліпки для бренду косметики.

Принципи та виклики у роботі з людьми з інвалідністю

“По-перше, це рівність. У кожного з нас можуть бути видимі чи невидимі вади, але це ніяк не може впливати на стосунки між нами. По-друге, це терпимість. Одна з менті запитала: "А можна я буду ставити вам примітивні питання?". Це стало для мене шоком, що таке питання взагалі виникає у студента, адже саме для цього ми тут і зібралися: багато питати, багато творити та багато вчитися. В цьому процесі немає місця сорому. Тому дуже важливо ставитися з розумінням до всіх питань та не ігнорувати їх.

По-третє, це сповільнення. Я не ставила менті за мету виконати завдання дуже швидко. Моя мета — донести інформацію, навіть якщо для цього знадобиться вдвічі більше часу, ніж зазвичай. Для мене менторство стало ще однією сходинкою у власному професійному розвитку. Такий досвід допоміг мені структурувати власні знання та конвертувати їх у реальні поради.”

Чому варто стати ментором

“Менторство — це можливості”, - зазначає Ольга. Які саме можливості вона має на увазі:

  • Можливість прокачати свої софт скіли.
  • Можливість вирости професійно та розвивати особистий бренд.
  • Можливість робити свій внесок у розвиток професії в цілому та створити гідну конкуренцію.

"Менторство — це не лише передача знань, а й можливість зростати разом зі своїми підопічними, розвиватися і відкривати нові горизонти," — підсумовує Ольга Праховнік.

Історія про переосмислення фрилансу

Софія Фоміних, менті Ольги, дівчина з інвалідністю, переселенка з Донецька, яка переїхала до Києва через російську агресію, ділиться своєю історією та мріями про майбутнє у сфері графічного дизайну

Софія навчається у Київському коледжі на спеціальності “Графічний дизайн”. Її шлях до столиці почався ще в шкільні роки, коли війна змусила її родину покинути рідний Донецьк. Та навіть у нових умовах, вона не втратила жаги до навчання та саморозвитку. Зараз Софія активно шукає роботу асистенткою дизайнера, бажаючи отримати практичний досвід та реалізувати свої творчі здібності.

“Мене завжди приваблювала робота на фрилансі”, - зазначає Софія, а професію графічного дизайнера обрала “через свою особливість”. Раніше їй здавалося, що фриланс — це щось недосяжне, але після проходження курсу “Career Hub Pro: Фриланс для молоді з інвалідністю 4.0” її світогляд кардинально змінився. Під час курсу дівчина зробила перші кроки у цьому напрямку: тепер у неї є створені портфоліо в Instagram та на Behance. Софія зазначила, що отримала цінні поради від тренерок та менторки.

Серед послуг, які може надавати дизайнерка: розробка логотипів, айдентики та фірмового стилю, створення презентацій та інші наочні матеріали. Софія підкреслює, що люди з інвалідністю дійсно потребують індивідуального підходу як у навчанні, так і в наставництві. Вона висловлює подяку організаторам курсу за створення безбар'єрних можливостей, які допомагають нормотиповим людям реалізувати свій потенціал.

Анна Середа, дизайнерка Харківського Каразінського, яка допомагає тим людям, хто дійсно хоче розвитку у професії. Такими людьми стали для неї її менті

З 2012 року, коли Анна закінчила Харківський університет ім. В.Н.Каразіна та ХНУРЕ за спеціальністю “Видавничо-поліграфічна справа”. Дівчина почала малювати вектори, і вже 12 років це її постійна діяльність. Також Анна — ілюстраторка на фрилансі. Працює з мікростоками.

З 2022 року Анна працює в SMM команді Каразінського дизайнеркою: “Зараз моя задача — зробити все настільки гарно, аби зацікавити абітурієнтів. В нас нова молода команда, ми працюємо віддалено, але я все одно відчуваю себе частиною мого міста.”

До менторства Анна почала активно долучатися саме під час повномасштабної: “Я почала давати менторські сесії під час війни. Це годинні розмови про дизайн, про ілюстрацію, про книжки. Ще писала курс “Штучний інтелект і цифровий малюнок” для IT-школи. До цього менторством я не займалася. Подумала, що може настав момент, аби передати досвід.”

Про мотивацію менторити для молоді з інвалідністю

“Скажу так: багато людей вчаться на різних курсах, але дуже маленький відсоток реально хоче стати й стає фахівцем/-чинею, для кого це точно не про “for fun”. Для такого результату від курсів потрібна велика кількість часу, сил, підтримки. Коли я познайомилася з дівчатами-менті та спитала, чи це навчання поклик душі для них, то вони обидві сказали, що прагнуть змінити професію і стати дизайнерками. Тобто в них реальна мета. А моя місія — допомогти й показати, що шлях не простий, але все це реально реалізувати. Тобто моєю задачею було знайти саме тих людей, яким це по-справжньому потрібно. Знайти тих, хто мислить як я.”, - говорить Анна.

Про виклики та принципи взаємодії

Анна згадує, що дівчата дуже соромилися ставити питання, а в процесі пояснень їй доводилося не проговорювати голосом, а писати й додавати десятки принтскринів. Тобто витрачалося більше часу, ніж проговорити якісь моменти: “Паралельно я ще кидала додаткову інформацію про розмір іконок, про шрифти, що де брати, де взяти мокапи, як використовувати інструменти. Так, ми працювали над конкретним завданням, але мені хотілося дати їм більше.”,— додає Анна.

Ще один момент менторства, про який говорить Анна, — давати можливість розкритися людині, зробити вибір самостійно: “Коли я викладаю, а не менторю, під час лекції я можу сказати учням з усією відповідальністю: “робіть отак”. Тут, у менторстві, я бачу, що в менті є своє бачення. І коли я спробувала дуже м'яко сказати: “а давайте це буде так”, то мені відповіли: “Ні”. І я погодилась бути не “людиною зверху”, а якби“ людиною-спостерігачем”. Анна зрозуміла, що людині потрібно, аби це залишилось її роботою.

Також Анні іноді потрібно було пояснювати дії на кшталт як зберегти PDF-файл, розповісти про програми, які спрощують розмір PDF. Раніше менторка не розповідала про це учням, а тут зрозуміла, що люди стикаються і з такими викликами в роботі.

“З дівчатами ми працювали над одним проєктом для клієнтки і я зробила в Сanva загальний мудборд, куди підкидала ідеї й направляла їх щодо лого, кольорів, а вони вже самі обирали зону відповідальності. Я запропонувала зробити три варіанти лого, щоб замовник потім обрав. Тобто я завантажила їх трішки більше, але це все було для варіацій, для того, щоб вони були в умовах реальної роботи. До того ж, в реальному житті й в нашій професії буває неточним технічне завдання, бриф тощо”, — поділилася менторка.

Анна також відповіла на питання: чи потрібно фахівцям та фахівчиням в Україні менторити та обирати менторство як спосіб саморозвитку: “Я вважаю, що всі люди різні, але ті, хто досягли високого рівня в професії, можуть допомогти іншим спростити шлях до успіху. Це не питання мотивації, а можливість переглянути прогресію з іншого боку, знайти нові підходи чи організувати власну студію. Якщо люди мають досвід, то ним варто ділитися. Наприклад, моя подруга, фотографка і голова СММ-відділу Каразінського, фотографка у проєкті “Ukrainer”, проводить лекції для дітей про фотографію в межах проєкту “Unisef”. Вона має багаторічний досвід, який тепер передає іншим, і це більш цінне, ніж просто навчання від викладача без практичного досвіду. Менторство особливо важливе для тих, хто працює в індустрії. Це дає змогу показати професію зсередини та надихнути інших. Моє бажання — робити дизайн кращим і красивішим, тому важливо, щоб досвідчені фахівці ділилися своїми знаннями.”

“Індивідуальний підхід, особливо для людей з порушенням слуху, дуже важливий”

Одна з менті Анни — Анна Василенко, народилася в Києві та завжди мала пристрасть до творчості. Дівчина має порушення слуху. Маючи вже диплом зі спеціальності "Технік-Технолог швейного виробництва", Анна зараз навчається на четвертому курсі, вивчаючи технології кутюрної вишивки. Працює вишивальницею, створює креативні картинки з вишивкою, розробляє дизайн схеми для вишивки та референси.

Анна володіє програмами Adobe Photoshop та Illustrator, з якими вона знайома з дитинства. Вона вміє виконувати ретуш, розробляти іконки для соціальних мереж, створювати візитки та інші графічні матеріали. Її цікавить створення красивого контенту, включаючи власні фото для наповнення профілю.

У минулому році Анна вперше намагалася потрапити на навчання з графічного дизайну, але не пройшла відбір. Однак, її наполегливість принесла результати: цьогоріч вона успішно вступила на курс "Career Hub Pro: Фриланс для молоді з інвалідністю 4.0". Це був її перший досвід на курсах фрилансу.

"Після курсу я стала впевненою у своїх можливостях та зрозуміла, з чого потрібно починати", — ділиться Анна. Вона створила портфоліо та почала працювати над своїми першими проєктами. Анна зазначає, що отримала цінні поради від досвідчених фахівців, які пояснювали все в доступній та зрозумілій формі.

Одним із завдань курсу було створення іконок для соціальних мереж. Анна отримала фідбек від своєї менторки, який допомогла їй покращити якість роботи. "Я дуже вдячна менторці за чудові консультації. З ментором працювати краще, адже індивідуальний підхід, особливо для людей з порушенням слуху, дуже важливий", — каже Анна.

Завдяки курсу, Анна змогла отримати замовлення від фотографа на створення іконок хайлайтс. Вона розробила свої ідеї, деякі з яких намалювала стилусом. Менторка допомогла їй доопрацювати проєкти, надавши корисні поради щодо покращення якості. Анна також зазначає, що соціальні мережі можуть бути більш корисними для фрилансерів у пошуку замовлень.

Зараз дівчина працює над різними проєктами: вона розробляє логотипи, айдентику, фірмові стилі, презентації, наочні матеріали, дизайн схеми для вишивки, ретушує фотографії. Вона готова приймати замовлення невеликого обсягу і постійно вдосконалювати свої навички. Дівчина готова до опанування нових стилів та навичок. "Я хочу стати професіоналкою і працювати в компанії з гарними умовами або на себе, щоб мати стабільність", — підкреслює вона.

Курс Career Hub Pro: Фриланс для молоді з інвалідністю реалізується в межах програми USAID “Мріємо та діємо”.

1285