Юрій Антонюк, EPAM: Україна практично знаходиться на вістрі прогресу — і це не сарказм

З 24 по 26 серпня в Одесі вже втретє пройде Фестиваль идей — відкрита платформа для поглибленого дослідження ідей та проблем, місце зустрічі тисяч лидерів з різних сфер: бізнесу, науки, управління, медіа, культури. Цього року тема фестиваля — українське суспільство в контексті світових тенденцій розвитку.

В очікуванні цієї події ми вирішили поговорити з одним із спікерів фестивалю — Юрієм Антонюком, віце-президентом та главою EPAM CEE, про український ринок ІТ, перспективи його розвитку, співпраці між компаніями і можливості для молодих фахівців.

Юріє, давайте почнемо з того, чим сьогодні є EPAM в Україні. Відповідно до офіційного сайту, ви присутні тут вже з 2005 року, в вас працює майже 5000 фахівців, і сфери, в яких ви працюєте, дійсно новітні та подекуди навіть інноваційні — інтернет речей, біг дата тощо. Розкажіть трохи більше, якими проектами займається українське представництво компанії?

Трохи виправлю вас: сьогодні український офіс ЕРАМ співпрацює з понад 7500 спеціалістами.

Ми розробляємо рішення практично для всіх галузей: автомобільна індустрія, онлайн- та роздрібна торгівля, промисловість, фінанси, охорона здоров’я та страхування, розваги та медіа тощо.

З більшістю наших клієнтів укладено договори про нерозголошення інформації, тому не можемо називати імена наших клієнтів та надати проектні деталі. Але в загальних рисах можу сказати, що у нас сильні позиції в цифровій трансформації бізнесу наших клієнтів, роботизації та автоматизації бізнес процесів, завдяки чому знижуються обсяги рутинної роботи та збільшується ефективність бізнесу. Фізично це передбачає запровадження онлайн цифрових платформ, чат ботів та роботів у сфері обслуговування наших клієнтів. Також ми розробляємо цифрові платформи для усіх процесів рітейл бізнесу: від замовлення продукції до її доставки. Співпрацюємо ми і з великими автомобільними брендами, розроблюючи програмне забезпечення для комп’ютерів, що встановлюються у сучасні авто, а також проектуємо хмарні елементи для керування беспілотними автомобілями.

До того ж, в EPAM є велика кількість внутрішніх розробок, якими користуються наші програмісти в усьому світі. Поступово ми починаємо їх пропонувати наших клієнтам та розраховуємо поділитися з ними ще з більшим загалом.

Трохи дивне питання, але чому в EPAM в Україні немає української версії сайту?

EPAM є великою міжнародною компанією, яка має офіси у 25 країнах світу, тому англійська для нас є робочою мовою, на ній ми спілкуємося з клієнтами та всередині один з одним у процесі роботи. До того ж, у глобального EPAM немає клієнтів в Україні, а розробники, які хотіли б почати співпрацю з нами, добре володіють англійською. Але наразі ми працюємо над сайтом для українського офісу EPAM, тому вже зовсім скоро інформація про компанію буде і українською.

Деяке уточнення до попереднього питання. Ми розуміємо, що потужність креативного класу, а особливо ІТ, в можливості легкого експорту послуг. Але нас, звісно, цікавить, які ці технології находять застосування в Україні? Чи є попит на послуги EPAM на українському ринку?

Якщо поглянути на сучасну Україну, то можна побачити, що ми практично знаходимося на вістрі прогресу. І це не сарказм. У нас один із найдешевших мобільних зв’язків у світі (з непоганою якістю передачі голосу і високою швидкістю передачі даних), більше половини населення має підключення до мережі Інтернет, рік до року зростає кількість користувачів смартфонів, ми у топ-5 країн світу за кількістю безконтактних платежів, наші банківські сервіси за рівнем зручності та доступності можуть дати фору багатьом європейським країнам. Перелік можна довго продовжувати. Тобто, ми вже маємо потужну цифрову інфраструктуру та користувачів, які відкриті до нового.

Та не зважаючи на це, поки що попит на складні цифрові рішення з боку українського бізнесу низький. Час від часу ми отримуємо пропозиції співпраці, але перемовини нічим не закінчуються.

Причин застою внутрішнього ринку кілька. По-перше, це відсутність коштів у локального бізнесу на впровадження комплексних та масштабних рішень, які відповідають світовому рівню. В Україні сьогодні не так багато бізнесів, які готові інвестувати мільйони доларів США у цей напрям.

Друга важлива причина, яка тісно переплітається з першою — відсутність «культури споживання». У наших підприємців сьогодні просто немає розуміння, навіщо вкладати значні кошти у цифрові технології, і що розробка програмного забезпечення не може коштувати копійки. Потрібен час для усвідомлення, що інтелектуальна та креативна праця коштує грошей. Але я переконаний, що зміна такої парадигми мислення обов’язкого відбудеться найближчим часом.

Розвиваючи цю тему: певно, ні для кого не буде секретом, що економічний розрив у можливостях українських підприємств, порівняно з компаніями з Європи та США, значний. Один хороший програміст отримує декілька тисяч доларів на місяць, а в той самий час бюджети на автоматизацію у багатьох компаніях в Україні загалом складають декілька тисяч доларів, і відтак фокус ІТ-компаній зміщено на замовлення з-за меж країни. Втім, автоматизація Україні необхідна, як повітря. Навіть президент виступає за діджиталізацію. І яким вам видається вихід з цього порочного кола?

Питання розвитку внутрішнього ринку ІТ-послуг на сьогодні є вкрай важливим і для держави, і для самого бізнесу. Щоб назвати якусь галузь дійсно успішною вона повинна мати певний баланс між роботою на зовнішній та внутрішній ринки. На сьогодні, як вам відомо, українська ІТ-галузь є на 99% орієнтована на експорт.

Бізнес та держава мають працювати разом для вирішення цього питання. Наприклад, сьогодні в Україні діють пільги для ввезення електрокарів, «зелений тариф», програми стимулювання фермерства, інші методи розвитку пріоритетних напрямків. Чому не можна зробити щось концептуально схоже і для індустрій, які закупають рішення та продукти локальних ІТ-компаній? Наприклад, держава могла б надавати підтримку тим компаніям, які впроваджують у себе цифрові рішення, замовляють такі послуги у вітчизняних спеціалістів. Під підтримкою я маю на увазі не прямі дотації з бюджету, а, наприклад, податкові пільги, звільнення від сплати якихось категорій платежів та зборів. Можливо, таке стимулювання могло б привернути увагу український бізнес до питання цифрової трансформації.

Але і самі ІТ-компанії не мають просто сидіти і чекати. Ми маємо також робити перші кроки у цьому напрямі — надавати свої послуги локальним організаціям чи установам на безкоштовній основі, розглядаючи таку діяльність як елемент корпоративної соціальної відповідальності. Такий підхід вже застосовується в EPAM Ukraine — наші фахівці підтримують своєю експертизою низку соціальних та державних проектів, коли до нас звертаються із запитом про допомогу.

Одна з передумов розвитку креативного класу — синергія. Чи існує в EPAM практика колаборацій з іншими компаніями, продакшенами, агенціями? Якщо ні — чому? Якщо так — чи можете про такі колаборації розказати більше? І як стати вашим партнером?

Звичайно, ми активно співпрацюємо з іншими представниками креативного сектору — архітекторами, дизайнерами, консультантами. Думаю, що у сучасному світі складно залишатися «компанією в вакуумі», часто значно простіше залучити до співпраці фахівців з вузькою спеціалізацією для вирішення завдань, ніж намагатися робити щось самотужки.

Якщо ж говорити про взаємодію з іншими колегами з ІТ-індустрії, то можу сказати, що ми співпрацюємо постійно. Такій співпраці сприяє інфраструктура, що утворилася в Україні — мережа ІТ-кластерів, які присутні у найбільших містах країни, профільні асоціації. В рамках таких спільнот ми маємо можливість спільними зусиллями працювати над найважливішими питаннями для галузі: розвитком освіти та кадрового капіталу, регуляторним полем, формуванням позитивного іміджу України на міжнародній арені.

Нас читають чимало людей, які б, певно, хотіли працювати у вас. Розкажіть, на які професії ви наразі звертаєте увагу і чому радите навчатись молоді?

Перше, що треба знати добре, щоб працювати у сучасному бізнесу — англійська. Можливо, це звучить банально, але чомусь про це часто забувають. Інший аспект — soft skills. Саме ці навички важливі для роботи у креативних сферах. Технології змінюються та застарівають, процеси автоматизовуються, а вміння людей «бути людьми», комунікувати та шукати нестандартні рішення будуть затребувані і через сто років.

Якщо ж говорити про роботу у сфері ІТ, то тут слід звертати увагу на такі напрямки, як робота з даними та хмарними середовищами, машинне навчання та штучний інтелект. Також раджу почати «копати» у бік квантових обчислень — рано чи пізно ми станемо свідками революції, яку принесуть квантові комп’ютери. Це буде нова ера викликів та можливостей, до якої можна готуватись вже сьогодні.

Ваша доповідь на Фестивалі ідей буде присвячена темі становлення креативного класу. Яка, на вашу думку, поточна ситуація? Чи він лише постає в Україні, чи вже стоїть твердо?

У світі значущість творчих професій для інших індустрій постійно зростає. За різними підрахунками, близько 40% нашої планети зайняті у креативних галузях. Для України цей відсоток є дещо меншим, але тенденція позитивна — кількість молодих людей, які обирають для себе творчі спеціальності збільшується рік до року.

Я думаю, що сьогодні в Україні ми бачимо лише перші «паростки» креативних індустрій. Але шлях росту ми маємо пройти швидко — через 5-10 років роль та вплив креативних галузей вже будуть більш ніж помітними.

Які ваші очікування від цьогорічного Фестивалю ідей? Чиї доповіді вам найбільш цікаві?

Ретельно вивчав програму, але відверто кажучи, мені важко сказати, які з тем фестивалю є найбільш цікавими для мене. Культура, медіа, урбаністика, місце України у світі майбутнього — кожна із запланованих доповідей важлива та своєчасна, а спікери — професіонали, які мають значний досвід у своїй царині. Тому спробую відвідати якомога більше доповідей.  

Більше дізнатися про перспективи розвитку креативних індустрій України, а також поспілкуватися з лідерами з інших сфер ви зможете на Фестивалі ідей в Одесі 24-26 серпня. Участь безкоштовна після обов'язкової реєстрації.