Повернення у цивільне життя: як ми створили соціальну кампанію для Veteran Hub

У Veteran Hub дослідили та зафіксували унікальний досвід
українських воїнів. А ще вони спробували знайти відповідь на питання: що буває у процесі повернення до цивільного життя, доки сама війна триває?

Організація презентувала дослідження «Шлях ветеранів та ветеранок» – це великий документ на понад 200 сторінок з понад 60 глибинними інтерв'ю ветеранів та ветеранок. І частина цього дослідження розподілена по сайту організації в доступному форматі для сприйняття. 

Задача

До нас Veteran Hub прийшов з запитом на створення інформаційної кампанії для проєкту «Шлях ветеранів та ветеранок». Аби воїни, які перейшли у статус ветеранів та ветеранок, могли знайти необхідну інформацію для адаптації до цивільного життя.

Ми вирішили, що найкраще реалізувати цей запит через реальні історії українських ветеранів та ветеранок. Адже вже є ті, хто проходить цей Шлях на різних етапах.

Реалізація

На початку роботи з проєктом ми зрозуміли, що потрібно створити власний візуальний стиль та підхід до комунікації.

По кольорах ми залишаємося у стилістиці Veteran Hub – темно-сірий та жовтий.

Загальний концепт, який взяли за основу, – заплутаний шлях. У кожного ветерана та ветеранки свій, індивідуальний досвід. Цей шлях не завжди легкий, і не завжди його вдається пройти самостійно.

Коли воїни повертаються до цивільного життя, вони ніби опиняються
в абсолютно заплутаному, новому для них середовищі. Тому повернення до цивільного життя виглядає, як лабіринт. 

Служба завершується, але Шлях — триває.

Будемо чесними, у процесі повернення до цивільного життя на воїнів чекає багато змін: налаштувати побут, відновитися фізично та емоційно, переналаштувати свій щоденний графік, адаптуватися до нового оточення, відновити чи наново вибудувати спілкування з родиною, коханою людиною та з новими людьми, й ще безліч інших задач.

Наступний етап – вибрати місця розповсюдження інформації, де часто бувають ветерани та їхні близькі. Тому зробили акцент на діджиталі та таргетингу, бо всі воїни також сидять у своїх смартфонах.

Плакати та анімовані відео ми вирішили розміщувати в одній з найбільших мереж кав'ярень AromaKava та вокзалах міст України. Мережа кав'ярень має багато точок у різних містах країни. І там люди, як правило, розслаблені, тому налаштовані на сприйняття. Вокзал – це традиційно місце великого скупчення людей. До того ж саме вокзали стали символом зустрічей та розставань військових та їхніх близьких.

Остання частина – це івент, на якому презентували оновлений сайт Шлях ветеранів та ветеранок, а також провели живу бесіду між модераторкою та ветеранами. В реальному часі воїни сиділи та розповідали про те, як поверталися з війни.

Нічого для ветеранів без ветеранів

Для створення візуалів ми знайшли шістьох ветеранів та ветеранок. Героїв обирали серед тих, хто має вагу у військовому колі. Хтось з них медійний, хтось – не дуже. У нас не було цілі залучити «військових-блогерів», головне – аби ці люди мали різний бекграунд, були різного віку та статті.

Крім того, для візуалів створили копірайти – це інсайти самих військових, з якими ми провели індивідуальні інтерв'ю. Під час цих розмов ми дізнавалися про минуле й родину, військову службу та цивільне життя, ставлення до тих, хто не воює, та побратимів. З цього отримали наступні меседжі:

• Я теж звикаю до буденності та життя загалом;
• Я теж повернувся «чужим» у цивільне життя;
• Я теж вчуся спілкуватися та домовлятися з людьми;
• Я теж боролася з поганим сном;
• Я теж почав працювати та опановую протез;
• Я теж не можу розслабитися, але планую життя далі.

Крім того, частини з інтерв'ю всіх наших героїв потрапили на сайт Шлях ветеранів та ветеранок. Їх можна почитати за посиланням.

Кожен плакат, стікер та анімація також містять QR-код, який веде на оновлений сайт Veteran Hub – «Шлях ветеранів та ветеранок». Його запустили, щоб було легше знаходити потрібну інформацію про адаптацію до цивільної реальності. Там є матеріали про кожен етап – від початку служби й протягом усього життя.

Післямова

Для нас знайомство з ветеранами та ветеранками було дуже щемливим та зворушливим досвідом. Для багатьох з них питання та цікавість до їхнього шляху у війську дуже цінне та потрібне під час адаптації.

Тому, коли ви знайомтеся з ветеранами та ветеранками – дізнавайтеся їхні історії, допомагайте їм, цікавтеся їхніми переживаннями та життям. Адже ми існуємо, зокрема, завдяки їм.